середа, 25 грудня 2013 р.

Не давай мені назви

Я прошу: не давай мені назви
Ні сьогодні, ні завтра, ніколи.
І в ті миті, коли ми разом,
Не прирівнюй до мене нікого.

Хай я буду ніхто й нізвідки,
І нехай не залишу сліду,
Хай зів'яну, як в'януть квіти,
З твого серця нечутно піду.

Не складай мені класифікацій,
Я й тобі складати не буду.
Будь без визначень, без ілюстрацій,
Лиш безмежно б, лише б усюди.

Не давай мені назви, прошу,
Хай лишуся я безіменна.
Хай сліди мої сніг припорошить,
Лиш би чути тебе нескінченно.

24.12.2013

вівторок, 24 грудня 2013 р.

Та, що з обличчям щирої радості

Вона нічого не просить
І не поспішає нікуди,
Купаючись в променях сонця барвистого.
Її ноги босі,
Її домівка - усюди,
Її серце - сховище вічного й чистого.

Їй треба мало:
Щоб дихати глибоко,
Прожити день, або рік, чи й до старості,
Аби не марно,
Аби не виродком,
Аби лиш з поглядом щирої радості.

Їй тісно в правилах,
Млосно від визначень,
Хай краще тяжко, аби від серденька.
Умов не ставила,
Не ждала вибачень,
Лиш усміхалась привітно й тепленько.

Спиняла поглядом,
Або усмішкою,
Та, що з обличчям щирої радості.
З душевним потягом
Не стати гіршою
Була щасливою всім до заздрощів.

24.12.2013


Це ти...

                                            Присвячується М. Б.

Це ти навчив мене так тонко відчувати,
Так чуйно слухати, і так уважно чути.
Тепер я знаю: відстань - це не ґрати,
Як треба - буду поруч, де б не був ти.

Усе - ілюзія, обмежена думками,
А от без них все незбагненно просто.
Бракує слів. Читай поміж рядками
Про все, що є, про все, що не збулося.

Це ти мені відкрив, що я безмежна,
Що серце моє більше, ніж я знаю.
І я тоді прогнала обережність,
І я її відтоді не шукаю.

Це ти мене спиняєш біля прірви,
Коли я забуваю щось важливе.
Без тебе я б, напевне, не зуміла
Збагнути, що можливо й неможливе.

24.12.2013


пʼятниця, 20 грудня 2013 р.

Боротьба

Я могла б знайти сотню "Проти",
Та навряд чи це допоможе.
Жодні клопоти і турботи
Вже нічого змінити не можуть.

Хай існує сто заперечень,
Та все байдуже. Хочу до тебе.
Через сходинки зрад і зречень
Чи можливо дістатись неба?

Серце полум'ям обпікає,
В ньому йде боротьба запекла.
І, можливо(хто ж точно знає?)
Там страшніше, аніж у пеклі.

20.12.2013

неділя, 15 грудня 2013 р.

Ролі і маски

Слухай: а хто ми за межами ролі?
Хто ми є, якщо зняти всі маски?
Наші душі забуті і кволі
Прийняли вже, напевне, поразку.

Що ми коємо, що ми будуєм,
І за що життя ладні покласти?
Я питаю тебе, чи ти чуєш!
Я питаю: а хто ти без маски?

Нащось робиш з життя присвяту,
Забуваючи справжню святість...
Ти не можеш його віддати,
Бо воно ж не є твоя власність.

Загубившись в земних тенетах,
Ми створили потворні цілі.
Я спитаю: а справжній де ти?
Я й себе іще не зрозуміла...

Та на тебе дивлюсь - і знаю:
Перед Богом усі ми рівні.
Я себе у тобі впізнаю.
Ролі й маски вже не потрібні.

14-15.12.2013

пʼятниця, 13 грудня 2013 р.

Боже, Україну бережи

Боже, Україну бережи
Від розколу, від ганьби і зради.
Боже, чесним людям поможи,
Вурдалаків не пусти до влади.

В душах доброти, в очах тепла,
Правди у вустах і добру волю,
Щоби Батьківщина розцвіла,
І щоб мирно все. І щоб без болю.

Боже, Україну борони
Від нечесних душ і від зневіри.
Янгольськими огорни крильми
Небо, що над нами в хмарах білих.

Віру нашу Боже, укріпи:
В Тебе, один в одного, у правду.
Дай нам Рідну Землю вберегти,
І творити все на ній до ладу.

13.12.2013

четвер, 21 листопада 2013 р.

Не рви квіток

Не рви для мене квіти у саду,
Не рви для мене квіти в чистім полі.
Хай ранком на них роси упадуть,
Хай з ними теплий вітер поговорить.

Хай їм зрадіє не одна бджола,
Чи хай милуюють око перехожим,
Щоб кожна з них природньо відцвіла,
А вітерець би потім їх розмножив.

Хай краще ними снідає коза,
Чи зварить зілля добра чарівниця.
У світі й без того не мало зла,
Заради примхи рвати - не годиться!

Не рви квіток, нехай собі цвітуть,
Промінням сонця лагідним зігріті.
Прошу тебе, ніколи не забудь:
Не тішать моє серце мертві квіти.

21.11.2013  

пʼятниця, 15 листопада 2013 р.

Сотні свічок

Коли в серці сум - я запалюю сотні свічок:
В їх сяйві весь простір навколо стає спокійнішим.
У радості й болю - в усього існує свій строк.
І добре, що світ цей є саме такий, а не інший.

У сутінках мокрих втонули верхівки дахів,
Блука між гіллям, завиваючи, стомлений вітер.
Вже час для спочинку у царстві намріяних снів,
А я ще не хочу гасити чаруюче світло.

Так м'яко стікає додолу плавкий парафін,
І спокій вертається, тихо танцюючи в тінях.
По стінах малюють свічки незакінчений фільм,
Майстерно сплітають сюжет зі свого мерехтіння.

15.11.2013

Джерело

Я не боролась - я в полон тобі здалась.
І серце огорнув смиренний спокій.
З небес сльозами музика лилась,
Й ховалась в душу, ніби в грот глибокий.

Я не молилась, не просила, не клялась -
Я просто мовчки тішилась тобою.
Я серцем вище неба піднялась,
Коли до краю сповнилась любов'ю.

І не боліло, не щеміло, не пекло,
І лиш від радості я проливала сльози,
Бо ти мені неначе джерело,
З якого не напитися не в змозі.

15.11.2013

вівторок, 12 листопада 2013 р.

Пиши мені листи

Пиши мені листи дощем на шибці,
Чи пальцями пиши по срібних струнах.
І я, коли буваю наодинці,
Читатиму тебе. І буде сумно.

Пиши у просторі очей промінням ясним,
Відписуй мені подихом на склі,
Жаринками в багатті, що не гасне,
Пиши, як можеш, лиш пиши мені.

Розписуй на піску поривом вітру,
Як ляже сніг - пиши на ньому теж.
Пиши про те, що змушує радіти,
Й про те, що смутком сповнює без меж.

Пиши мені думками в синє небо,
Або словами в трубку телефонну.
І так я трохи знатиму про тебе.
Лиш знатиму, не кажучи нікому.

Пиши, щоб я могла і далі жити
(Без тебе мені став би світ пустий).
Про все, про що не можеш говорити,
Прошу тебе, пиши мені листи.

12.11.2013

пʼятниця, 1 листопада 2013 р.

Я не хотіла б знати

Я не хотіла б знати твою ніжність,
Та знаю вже про неї не з історій,
Про чесність, доброту і про надійність,
Про дивні відчуття, коли ти поряд.

Я не хотіла б знати про деталі:
Як вранці ти комусь готуєш каву,
І як майстерно знищуєш печалі,
І що з тобою кожну мить цікаво.

Про ті дрібниці, що тобі важливі,
Про все, що тебе часом надихає,
Або про те, до чого ти вразливий.
Але чомусь таки я все це знаю!

Я не хотіла б думати про тебе,
Але вона говорить так багато!
Бува кричати хочеться "Не треба!
Мені не варто стільки всього знати!"

Та я мовчу, доповнюю твій образ.
Кому ж як не мені вона розкаже
Як добре, коли ти весь час є поруч.
Мені так тяжко знати те, що ваше.

01.11.2013

неділя, 27 жовтня 2013 р.

Угода

Я попросила Землю вкрасти мою пам'ять,
Коли сховала босі ноги у траву.
Я так хотіла загубити все, що ранить,
Все, через що лише існую, не живу.

Я попросила, щоб розвіяв Вітер думи,
В яких від туги серце захлиналось,
Які проймали наскрізь, ніби струмом,
І знову десь по закутках ховались.

І я просила Сонце в небі світле,
Щоб знищило вогнем мої печалі,
Чи щоб могла принаймні зрозуміти
Чому мені життя це посилає.

Та Сонце мовчки бавилось промінням,
Не чуло в високості моїх слів.
Знущався Вітер тихим шарудінням,
А відповіді мовити не смів.

Від холоду вже заніміли ноги,
Та чую: лине від Землі тепло.
"Я заберу усі твої тривоги,
Якщо у світ нестимеш лиш добро".

26.10.2013


На Межі


Во времена новой Великой Ассы
темных изгнали из всех Земель,
что находились в Чертогах Макоши, Рады и
Расы, а поэтому Путь темных Духов и Душ
стал проходит только, через Мир Людей,
живущих на Землях в Рукаве Чертога Свати,
и только через Мир Людей
стало возможно восхождение
в верха по Золотому Пути.
Особенно важную роль стала
занимать Мидгард-Земля, находящаяся
посредине между Светом и Тьмой.
.......

Вот почему на Мидгард-Земле
происходит борьба между Темными и
Светлыми силами, в которой участвуют люди
из различных Родов и Народов
.

(Слов'яно-арійські веди "Книга Світла")

Між Світом Тьми і Світлим Світом Праві
По нашім Світі пролягла межа.
Відтоді спокушають нас Лукаві,
І два зерна в Душі у нас лежать.

Той, хто свідомо став на захист Світла,
Хто чистий серцем, діями, думками - 
Зерну Добра дав сили, щоб розквітло.
В нім Зла зерно зітліє із роками.

Слабких же Духом, хто шукає винних,
Удар за свої дії не тримає,
Товстими пагонами міцно оповило
Зернятко Зла, і вгору не пускає.

Упасти легко, пнутись вгору важче,
Але й коли по вуха вже в багні,
Ти можеш повернути все на краще,
Прийнявши милість Матінки-Землі.

27.10.213

понеділок, 21 жовтня 2013 р.

Відповідальність

Не всі шляхи потрібно йти удвох:
Бо є призначені лише для тебе,
Де зважувати мусиш кожен крок,
І жодної зупинки без потреби.

Не завжди допомога - це добро:
Є речі, які мусиш сам здійснити.
І все, що у життя твоє прийшло,
Прийшло для того, щоб чогось навчити.

Є випадки, де краще без порад:
В собі лиш маєш відповідь шукати.
І тих доріг, що не ведуть назад,
Не думай малодушно уникати.

20.10.2013

четвер, 17 жовтня 2013 р.

Почуття-немовля

Воно народилось і просто хоче поплакати Ще зовсім мале, нестійке почуття-немовля. Обіцяне снами пророчим й віщими знаками, Воно через мене до Всесвіту щось промовля. Воно так сполохано губиться в шелесті осені, Промінчиком ковзає з листя в зелену траву, Біжить по піску вже холодному ніжками босими, І краплями диво вплітає в осінню канву. Усе непомітно наповнює тихою радістю, Або розливає з долоньок малих світлий сум. Як полум'я те, що тепер тільки лиш розгорається, Я в серці своїм почуття це до світу несу. Воно ще мале, безтурботне, довірливе й лагідне, З ним зовсім інакше сприймається все навкруги. Пробилось з душі несміливим, беззахисним пагоном, Прогнало буденність, порвавши її ланцюги. 17.10.2013

Пауза

                                                                  Присвячується моїй Душі

Спустошена, мов після урагану,
Я зіткана зі спогадів і снів.
Лиш зовні чарівна і бездоганна,
Та скільки всього сховано в мені!

Стрімкими я розгублена думками,
Вкрай виснажена швидкістю життя.
На серце полягали сотні шрамів,
А зовні все ще свіжа, як дитя.

Розтріпана, немов на вітрі квітка,
Розхристана живе душа в мені.
Мабуть, ще здатна сяяти й радіти,
Лиш зараз спочиває в тишині.

І як її не слухати я можу,
Коли блага ледь чутно: "Відпочинь".
Мені і сумно, й страшно, і тривожно:
А що як вона зовсім замовчить?

Навіщо мені буде те, що зовні,
Як стану я всередині пуста?
Ми від усіх сховалися сьогодні,
І хай нас тихий спокій огорта.

17.10.2013    

вівторок, 8 жовтня 2013 р.

Ти завжди хотів чути мій сміх

Ти завжди хотів чути мій сміх,
Хоч самому не смішно бувало.
Ти щомиті робив все, що міг,
Щоб я радість у сміх виливала.

Ти постійно мені жартома
Торочив усілякі дурниці.
Хоч бува тобі сумно - дарма.
І не страшно, що часом не спиться.

Бо ти просто хотів чути сміх,
Або бачити радісні очі.
Ти для цього робив все, що міг,
Щоб розрадити серце дівоче.

І тепер, хоч минули роки,
Пролягає безодня між нами,
Не тримаєш моєї руки,
Та і досі все робиш так само.

Бо ти щиро хотів чути сміх,
Ти беріг мене ніжну, вразливу.
І ти завжди робив все, що міг,
Щоб я стала хоч трішки щаслива.

08.10.2013

Ще раз

Дякую, Боже, за те, що живу у цім світі,
Що можу радіти його невимовній красі,
Що чую п'янкий і легкий аромат пізніх квітів,
І можу босоніж ступати в холодній росі.

Що сонце лоскоче промінням своїм білу шкіру,
Що вітер грайливо волосся моє розвіва.
За те, що не втратила щирість, надію і віру,
Й за все, що не можна, нажаль, описати в словах.

За кожен удар, що так палко лунає у грудях,
За подих за кожний, що тонко зі світом єднає,
За все, що хорошого бачу навколо у людях,
За все, що вже знаю, й за те, що колись ще пізнаю.

Хоч вірю: років моїх тут іще буде багато,
Та хочу вже зараз я, Боже, Тебе  попросити
Ще раз повернутись сюди, і прожити спочатку,
Й так само життя в кожній миті безмежно любити.

08.10.2013

неділя, 6 жовтня 2013 р.

Дай спокою

Дай спокою. І душу не тривож.
Наповнюється серце давнім сумом,
Бо любиш ти, і я люблю також.
Та не чіпай давно замовклі струни.

Дай мені жити, як живуть усі.
Забути дай твої блакитні очі.
Із сотень вже знайомих голосів
Я твій впізнаю, хоч цього й не хочу.

Дай мені спокій. Зникни назавжди.
Не воруши того, що вже минуло.
Ми не зуміли щастя зберегти,
Але чомусь нічого й не забули.

Я знаю: не шукатимеш причин,
Щоб знову  увірватись в моє серце.
Нічого не міняє часу плин:
До тебе воно ніжністю озветься.
06.10.2013

субота, 5 жовтня 2013 р.

Обіймай

Бува прощаєшся, немов лише до завтра,
Безпечно кидаєш: "Бувай! Нехай щастить!"
Та звідки знати, як там ляже карта.
А потім серце жалісно щемить.

Бува прощаєшся неначе не на довго,
Але виходить так, що назавжди
Розходяться стежини і дороги,
І замітає хитрий час сліди.

Буває відкладаєш на пізніше
Обійми, теплі посмішки, слова.
І розумієш, що найважливіше
Не зроблено. Та часу вже нема.

Всіх тих, кого я бачила востаннє,
Ніколи вже не обійму, нажаль.
Хоч відтепер у кожному прощанні
Цілуй, всміхайся, тепло обіймай!

05.10.2013

пʼятниця, 27 вересня 2013 р.

В потоці Рейкі

Візьму тебе в обійми Чо-ку-рей,
Щоб змила Рейкі всі твої тривоги,
Лиш вітер з-під зачинених дверей
Ліниво лоскотатиме пороги.

Лиш гілка тихо шкрябає вікно,
І дощ по шибці краплями стікає.
І небо своїм сірим полотном,
Як я тебе, всю землю обіймає.

Хай зникнуть всі твої сумні думки,
Ти просто слухай серця тихі стуки.
Зігрію тебе ніжним і легким
Теплом, що огортає мої руки.

26.09.2013

понеділок, 23 вересня 2013 р.

Десь у цім світі

                                              Присвячується М. Б.

Я просто не знаю які підібрати слова,
Щоб ти зрозумів, як буває в душі моїй тепло,
І все найдобріше, що є в ній, умить ожива
Від погляду, голосу, просто від згадки про тебе.

Здається я здатна любити увесь білий світ,
Із захватом кожній дрібниці безмежно радіти,
Робити усе залюбки, від душі, і як слід,
Лиш просто від того, що ти десь живеш у цім світі.

23.09.2013

неділя, 22 вересня 2013 р.

Ступивши крок - не повернеш назад

Так часом хочеться залишитись сліпою,
І в темряві прожити, як усі,
Навік безпечно злитися з юрбою,
Втонути в розмаїтті голосів...

Так хочеться не знати всеї правди,
Не знати, як влаштований цей Світ.
І бути в радості від всього і назавжди,
Спокійно жити аж до схилу літ.

Не думати про те, що тут роблю я,
Що Землю цю топчу не випадково.
Не жалкувати, що життя марную,
Не зважувати кожне своє слово.

Але уже нічого не вернути:
Ступивши крок - не повернеш назад.
І страшно до кінця усе збагнути,
І тяжко, коли все на новий лад.

І кожна мить хвилююча та нова,
Хай часом буду вражена до сліз,
Та все, що є, прийшло не випадково -
Такий вже в Світі діє механізм.

22.09.2013


пʼятниця, 13 вересня 2013 р.

Навіщо ми так гралися життям?

                                        Присвячується С. І.

Навіщо ми так гралися життям?
Немов попереду у нас ще сотні років.
Так легко розміняли почуття,
Закрившись в принципах, здавалося, високих...

Ступали необдумано вперед,
Мости рішучим рухом руйнували,
І вірили, що все колись мине,
І кидались жорстокими словами.

Та час давно затер навмисне зло,
Яке ми один одному чинили.
Лиш почуття наперекір цвіло,
І смертним нам давало білі крила.

Коли ти поруч - нас обох нема,
В тобі мені не страшно розчинитись.
Ми є життя, ми є любов без дна,
Яка не має наміру скінчитись...

13.09.2013


середа, 4 вересня 2013 р.

Залиш...

Залиш мої думки і мої сни,
Сама тебе з них вигнати не вмію.
В ударах серця частих і легких,
В примарних безнадійно хибних мріях.

Піди з душі у темряву ночей,
Хай стане на тім місці порожнеча,
Хай буде сумно без твоїх очей,
Та час колись зупинить кровотечу.

Печальна осінь плаче, як маля,
Холодним вітром міцно обіймає.
Зникай назавжди, зіронько моя,
Я цей поріг сама не подолаю.

04.09.2013




неділя, 25 серпня 2013 р.

Вільна

Між білих хмар мій погляд заховався,
Він з ними плив, не знаючи куди.
Їх теплий, ніжний спокій карбувався
У моїм серці, вільнім назавжди.

І я хотіла бути як ті хмари:
Із вітром танцювати в небесах,
Дощем на землю лити срібні чари,
Мандруючи на різних полюсах.

І я хотіла бути, як той вітер,
Що ніжно жовтим листям шелестить,
Що може з квітами погомоніти,
І через мить нестримно десь летить.

Та я стояла у його обіймах,
І з трепетом ловила кожну мить.
І все ж я вільна. Я назавжди вільна!
Мене ніщо й ніде не ув'язнить.

І я зречуся будь-якої клітки,
Й того, хто ризикне її створити.
Я є в цім світі, щоб йому радіти,
Я є в цім світі, щоб його любити.

25.08.2013


середа, 21 серпня 2013 р.

Не все в житті...

Пробач за те, що є в моїх думках,
Я викинути з них тебе не вмію.
Всі козирі у долі на руках:
Вона навіє, і вона ж розвіє.

Ми мало що вирішуєм самі,
І часом бракне мудрості прийняти
Все те, що долі руки золоті
Нам вирішили за потрібне дати.

Я вже стомилась в пошуках причин,
Та часом знов уперто їх шукаю.
Нічого не стирає часу плин,
Тебе я досі в серці відчуваю.

Я примирилась, залишайся там
На стільки, скільки долі буде треба.
Не все в житті вирішуєш ти сам.
Хай береже тебе безмежне Небо.

21.08.2013


четвер, 1 серпня 2013 р.

Через тебе...

                                            Присвячується М. Б.

Коли ти дивишся у синь хмільного неба,
Коли по ночі  в нім рахуєш зорі,
Згадай: не тільки ти, а через тебе,
Життя свої змальовує узори.

Коли тобі в душі від чогось тепло,
Або тебе щось змушує радіти,
Ти пам'ятай: не ти, а через тебе
Життя сприймає все, що є в цім світі.

І кожен рух, і кожен дотик - трепет,
І кожен подих - просто щастя бути.
Бо то не ти, а просто через тебе
Життя бажає саме це відчути.

Коли ідеш - то будь у кожнім кроці.
Коли ти любиш - дай тебе любити.
І мрій своїх не відкладай на потім,
А просто дай життю тебе прожити...

01.08.2013


пʼятниця, 12 липня 2013 р.

Прекрасній пташці

Так складно мовити: "Лети, прекрасна пташко,
У нескінченний, невідомий Світ!"
Бо те, що любиш, відпускати важко
І в юності, і вже на схилі літ.

Але лети! Залиш ці сірі стіни,
Мою усмішку забери з собою.
Бо ти прекрасна лиш коли ти вільна,
Тоді твій погляд сповнений любов'ю.

Я буду знати, що ти десь щаслива:
Там ніжний вітер крила обійма,
А листя клена береже від зливи, -
Тепер ти там, де вибрала сама.

Лети. І я таки поволі звикну
До того, що твій голос не почую.
Та образ твій в душі моїй не зникне.
Я щиро рада, але ще сумую.

12.07.2013


субота, 6 липня 2013 р.

Люблю

Важливо все: зірки, і люди, й квіти,
Дорослі, самостійні, і малі.
Не можна більше або менш любити.
Прекрасні миті радісні й сумні.

Моїх обіймів на весь Світ не стане,
Та серцем, як умію, я люблю
І Небо нескінченне й бездоганне,
І Землю теплу, на якій стою.

06.07.2013

середа, 19 червня 2013 р.

Коли тобі сумно

                                   Присвячується М. Б.

Пробач що не прийму тебе таким,
Яким у цей момент ти хочеш бути,
Що сумно тебе бачити сумним,
Хоч ти і хочеш саме сум відчути.

І ніби знаю, що на все свій час,
І завжди бути в радості не можна,
Та все одно не вмію без прикрас
Сприймати тебе й світлим, і тривожним.

Пробач, що я так палко хочу змін,
Коли твій голос сповнений печалі.
Бо я, бажаючи добра тобі,
Буває тебе справжнім не сприймаю.

Спиняй мої потоки марних слів,
Що вплинути на настрій дружно рвуться.
І будь лише таким, як сам схотів,
І я колись любити це навчуся.

19.06.2013


понеділок, 10 червня 2013 р.

Магія голосу

                                 Присвячується М. Б.

Твій голос зупиняє всі думки,
Нічого більше в світі не існує.
Як шелест вітру: теплий і легкий.
Лоскоче душу, лагідно чарує.

Та звідки в ньому магія така:
Спокійна, світла, радісно-грайлива,
Мов шепіт квітів, ніжна і п'янка,
Мов дика пташка, щиро полохлива.

І стишується серця мого стук,
Щоб просто розчинитись в кожнім слові,
Щоб радісно ловити кожен звук,
Цілком перебуваючи в розмові.

В нім безліч неповторно різних барв,
І тисячі вражаючих відтінків.
Так любо бути в сяйві його чар,
Він ніби в серці розсипає квіти.

10.06.2013

пʼятниця, 7 червня 2013 р.

Не має назви

Не має назви - чи таке буває?
Чи в світі щось лишилось без імен?
То ніжним сумом серце обіймає,
То в'яне з пряним цвітом хризантем.

Незнане, невідоме, та прекрасне,
Таке, що не підходить жодна назва.
То душу зігріває сонцем ясним,
То спогадом стирає ігри часу.

Лиш не питай чому вологі очі,
Чому сумна -  мені забракне слів.
Воно ніяк не назване і досі
Тому, що може бути лиш в мені.

Змінила радість залишки печалі,
І у куточках вуст знайшла оселю.
Чому все так? - Я розумом не знаю,
Лиш мовчки відчуваю це душею.

07.06.2013


пʼятниця, 24 травня 2013 р.

Три дні без Сонця


Три дні без Сонця - ніби і не сумно,
Та тліє відчуття, що щось не так.
Блукаю в хмарах поглядом бездумним.
Три дні немає Сонця - може знак?

Здавалося: його я не любила,
Мені був ближчим попіл сірих хмар.
Та все, що до сьогодні говорила,
Розтануло в промінні його чар.

Три дні без Сонця - і нарешті радість:
Лінивий промінь гріє небеса.
Примружуючи очі посміхаюсь,
І тану у пташиних голосах.
24.05.2013

середа, 15 травня 2013 р.

Назавжди

Гаси вогні: уже займається світанок,
Між білих хмар танцюють перші промінці.
Ходімо в ліжко. Поцілунок наостанок.
І очі в очі. І рука в руці.

Втікає час, немов ріка бурхлива,
А я все не натішуся тобою.
Щомиті, як у перший день, щаслива,
Незмінно переповнена любов'ю.

І нескінченні лагідні розмови,
Й мовчання невимовну глибину,
Таку незвичну, і таку казкову,
Не розумом, лиш серцем осягну.

Розтану вкотре у твоїх обіймах,
А у душі назавжди знати буду:
На сварки, на образи і на війни
Я не змарную жодної секунди.

15.05.2013

вівторок, 14 травня 2013 р.

Світле серце

І не сховати правди за словами,
Коли вона у голосі дзвенить,
З очей чарівним сяйвом струменить,
І обіймає теплими руками.

Сховай лише від себе. І повір
У те, що буде так, як ти захочех,
Що зникне все, про що душа шепоче
Усьому і усім наперекір.

А краще відпусти і посміхнись,
Хай сповнить твоє серце світла радість.
Люби і просто сяй - усім на заздрість.
 На те, як має бути, не дивись.

Ти маєш мудру душу й серце світле,
Не слухай заяложених порад.
Ти - садівник. Життя - твій власний сад.
І лиш тобі у нім ростити квіти.

14.05.2013


четвер, 2 травня 2013 р.

2003-2013

Не без вагань, і, знаю, не без болю,
Але мене ти зрікся, любий мій.
Я довго ще тужила за тобою,
Та як! - Відомо лиш мені одній.

Коли тебе найбільш потребувала,
Коли була в полоні хибних дій,
У колі зачарованім блукала, -
Ти знищував частину моїх мрій.

Тоді весь Світ тужив разом зі мною,
Але ніхто не мав достатньо сил
Затьмарити причину мого болю,
Яка  мене залишила без крил.

Розбиті сни, від мрій лишився попіл,
Та вище слів і снів все як тоді.
Забуто всі образи, в серці спокій,
Хоча мене ти й зрікся, любий мій.

Тепер вже легко: просто посміхнутись,
І радісно промовити "Привіт".
І добре, що нічого не вернути,
І добре, що в душі лишився слід.

02.05.2013


четвер, 18 квітня 2013 р.

Дивні сни


Я мушу одягнути це в слова,
Щоб просто відпустити на свободу,
Щоб цим нікому не завдати шкоди,
Щоб від думок звільнилась голова.

Бо спокій мій бентежать дивні сни
Про речі вже, здавалося, забуті.
Один до одного і досі ще прикуті
Невидимими ниточками ми.

І те, що я чогось не визнавала,
Занурившиcь у інші відчуття,
Відкривши інші виміри життя,
Не значить, що цього не існувало.

Та я не хочу щоб ти просто зник,
Навік порвавши ниточки прозорі,
Лиш хочу, щоб ти навіть випадково
Ніколи не приходив в мої сни.

18.04.2013


понеділок, 15 квітня 2013 р.

Кожен день

Дай в серці оселитися любові,
Відкрий незнані виміри життя.
Щодня знайомся із новим собою,
Радій своїм чудесним відкриттям.

Впусти у свою Душу трохи світла,
Неси його з собою кожну мить.
І кожен буде зустрічі радіти,
Відчувши те, що у тобі горить.

Даруй свої усмішки перехожим,
Обіймами вітай близьких людей.
Бо буде неповторним і не схожим
На попередній кожен новий день.

15.04.2013

середа, 10 квітня 2013 р.

Перший день мого життя


Сьогодні перший день мого життя.
Що він мені відкриє - не важливо.
Він просто є - і вже тому щаслива.
Я все забула. І я знов дитя.

Сьогодні перший день мого життя.
Я радісно стрибну в його обійми,
Ще невідомі, але вже надійні,
Без мрій, без планів і без вороття.

І світ, що переповнений дивами,
Побачу вперше нескінченно світлим.
Примусить душу сяяти й радіти
Присутність несказанного словами.

Зрадію сонцю, що блука у хмарах,
І вітру, що моїм волоссям грає,
Чи пташці, що натхненно десь співає
І розчиняє смуток в своїх чарах.

І стане кожен рух найважливішим,
І кожен крок в собі нестиме сенс.
Тепер вже байдуже до всього, що є десь:
Лиш тут і зараз я найщасливіша.

А завтра знову буде перший день.
Такий, як сам захоче. І єдиний.
Розтану в кожній миті його плину,
Від світу не ховаючи очей.

10.04.2013

неділя, 7 квітня 2013 р.

Лист у світ Сновидінь


Не розумій мене - цього не треба,
Не відчувай ні злості, ні вини.
Ти - на землі, я - серцем вище неба,
В мені нема ні болю, ні війни.

Не пам'ятай мене - я зрозумію,
Мені вже байдуже до тебе - ти лиш тінь.
Я гру твою зламати не посмію,
Живи щасливо в світі сновидінь.

Пробач мою паскудну нерішучість -
Я мала б зруйнувати все сама!
Та  я не хочу завжди мати слушність:
Лиш поки помиляюсь - я жива.

Не смій мене жаліти - я щаслива!
І я росту на власних помилках.
Коли все виглядатиме жахливим -
Я виберу цікавість, а не страх.

06.04.2013



субота, 6 квітня 2013 р.

Туман


Такого невблаганного туману
Давно уже не бачила Земля.
І все навколо вводило в оману,
Але чомусь йому раділа я.

Таких надійних мовчазних обіймів
Моїй Душі ніхто не дарував.
Він все робив невидимим: і мрії,
І біль, і тихі сльози - все ховав.

Розмите світло, темні силуети -
П'янке повітря: дихай і п'яній.
Іти й зовсім не розуміти де ти -
Навкруг усе в тумані з твоїх мрій.

Він ніс з собою тиху небезпеку
Тому, хто з ним боровся за кермом.
Мені ж в його обіймах було легко,
Немов у янгола під лагідним крилом.

Про те, що любиш, написати складно:
Тобі завжди бракує вірних слів.
Я просто рада, що тепер туманно,
Як в жодному з моїх туманних снів.

Але з приходом ранку він розтане,
У серці знов оселиться печаль.
Люблю тебе п'янкий, густий тумане.
Сумую за тобою. Прощавай.

31.03 - 06.04. 2013

 

вівторок, 2 квітня 2013 р.

Із Добра і Зла

Ти можеш думати про мене: не змогла.
Я ж знатиму, що просто не схотіла.
В мені достатньо і добра і зла,
І часом в серці зовсім я не біла.

Ти можеш мріяти, що вже мене нема,
Та я сама так досі не вважаю.
Ти можеш вірити усім моїм словам,
Та знай: ще більше я тепер ховаю.

І я могла б відкритися тобі,
Але кому від цього стане краще?
Я часом ще буваю у журбі,
Хоч не свята, але й не геть пропаща.

І хай це як байдужість вигляда,
Й ти думатимеш: просто не посміла.
Та я складаюсь із добра і зла,
І все роблю тому, що так схотіла.

02.04.2013


пʼятниця, 29 березня 2013 р.

Гітара


Лиш струнами іспанської гітари,
Ти знову повертаєшся в мій сон.
І ми змінились. Ми чужими стали,
А небо й досі синє, наче льон.

Я слухаю як плачуть срібні струни,
І плачуть струни у моїй душі.
Я не розкину більше давні руни,
Й пророчі не читатиму вірші.

Я вийду в поле, розпущу волосся,
І вчувши звук фламенко чарівний,
Повірю, що мені лише здалося,
Що ти тепер уже на вік не мій.

На гіллі сяють стиглі помаранчі,
на ноги вітром навіва пісок.
Я вийду за кордони свого ранчо,
І з квітів польових сплету вінок.

І хай співає лагідно гітара,
Хай плачем моє серце надрива.
Вона співа про те, що я сховала,
Про те, чого сказати не змогла.


РОЗПАЧ

Чи кара небесна, чи долі солодкий дарунок.
То щастя то розпач, то радість то болісний сум.
Лиш в мріях відчути на смак твій п'янкий поцілунок,
А потім зануритись в пекло заплутаних дум.

У серці вогонь, що нестримно пробуджує жити:
То лагідно гріє, за мить хижо нищить усе.
І радісно знати, що я так умію любити,
І сумно гадати куди течія занесе.

Нестерпно мовчати, й немає про що говорити,
Коли все важливе заховано в щирих очах.
Біжить день за днем, а я все ще не вмію спинити
Ні радість безмежну, ні смуток, ні трепетний страх...

17.02.2013


четвер, 28 березня 2013 р.

Шепіт Останньої Миті


Крижані обійми злої ночі
Закували серце у кайдани.
Ще з тобою -  вже до тебе хочу,
Тонуть звуки серця у тумані.

Шепіт вітру крізь замерзлі вікна
Не розвіє снів моїх гарячих.
І чомусь не можу не радіти
В миті ті, коли тебе я бачу.

Ніжні очі сяють невимовно,
А із вуст летять палкі слова.
Чи у світі ще комусь відоме
Відчуття, коли душа жива.

Миті зшиті поглядом нестримним,
Як туман в повітрі розчинились,
Зникли в ранкові прозорим димом.
І годинники усі в цю мить спинились...

14.02.2011


понеділок, 25 березня 2013 р.

Хто ж, якщо не ти


Коли навколо морок і пітьма,
Й за відчаєм прекрасного не видно -
Ти маєш вірні віднайти слова,
Ти мусиш бути сонячною, рідна.

Коли навколо сльози і печаль,
Коли сама від болю хочеш вити,
Ти мусиш заховати сум і жаль,
І, як зумієш, темінь освітити.

Коли навколо повна безнадія -
Хтось має в серці сонце принести,
Відверто, відчайдушно, як зуміє.
Ти мусиш, рідна, хто ж, якщо не ти...
25.03.2013

субота, 23 березня 2013 р.

Молитва

Не дай звернути з вірного шляху,
Направ, підтримай, серцю дай надії.
Я долю не прошу собі легку,
Я тій, що є, радію як умію.

Не дай бажати те, що не моє,
Не дай робити те, що не від серця,
Позбав від тих, хто хитрощі снує,
А в очі лицемірно другом зветься.

Навчи, як не образити того,
Хто щиро мені Душу відкриває,
Як не згубити бачення свого,
Й ділитися усим, що відчуваю.

Навчи як позбавлятись від думок,
Які могли б комусь завдати шкоди.
Дай мудрості виносити урок
З усього, що в життя моє приходить.

Дай впевненості в діях і словах,
Дай мужності залишитись собою,
Я вірю: все лише в моїх руках,
І знаю те, що Ти завжди зі мною.
23.03.2013


субота, 16 березня 2013 р.

Відчути, і прожити, і знайти


Ступати в темряву наосліп, обережно.
Лиш Душу, світлом сповнену, нести
І вірити їй щиро, і безмежно
На кожнім кроці власної мети.

Прислухатись, без роздумів прийняти,
І з трепетом ловити кожну мить,
Від серця за усе відповідати, -
Воно тому, хто щирий, не болить.

Любити все таким, як його бачиш,
І дякувати долі, що ти тут,
Що ти радієш, і що часом плачеш,
І що не маєш ілюзорних пут.

За все добро, і за усі невдачі
Лишитись вдячним до останніх днів.
І серця свого полум'я гаряче
Не змарнувати на потоки слів.

Безстрашно, без надії на безпечність
Відчути, і прожити, і знайти
Той сенс, і ту чарівну безкінечність
Шляху, який ти сам обрав пройти.
16.03.2013

пʼятниця, 15 березня 2013 р.

СХОВАЙ МЕНЕ


Сховай мене від світу без надій
В своїх обіймів ніжному полоні,
Зігрій долоні у своїх долонях,
І в серце поверни частинку мрій.

Я хочу відпочити від людей,
Від гамору безглуздого і тексту.
Ти здатен в душу спокою принести.
Сховай мене за сотнями дверей.

Я хочу відпочити від думок,
Зануритись у абсолютну тишу,
Щоб цей неясний сум мене залишив,
Спочивши між забутих сторінок.

Сховай мене від слів і почуттів,
Я мушу відновити рівновагу,
І втамувати серця давню спрагу.
Сховай і від реалій і від снів.

Коли я все розставлю по місцях -
Верни мене у світ. Тримай за руку -
І ти відчуєш серця мого рухи,
І усмішку побачиш на вустах.
14.03.2013

четвер, 14 березня 2013 р.

Розділені. Розгублені. Закриті.


Не має значення, про що я говорю,
Що думаю, і як все називаю.
У серці не поменшало вогню.
І не змінилось те, що відчуваю.

А кожен бачить те, що сам бажає,
І чинить так, як йому буде ліпше.
Ти сам для себе правду вибираєш,
Таку, яка для тебе є зручніша.

І навіть те, що видно на поверхні,
Ми часом відмовляємось впізнати.
Тоді чи варто гратись у відвертість,
І Душу перед кимось відкривати?

Ми слухаємо, але рідко чуєм,
І то все пропускаючи крізь фільтри
Своїх шаблонів, особистих суджень,
І розумієм так, як хочем розуміти.

Розділені. Розгублені. Закриті.
Роз'єднані із власною Душею.
Лише тому, що так простіше жити:
 Без серця. Кожен з правдою своєю.
14.03.2013





неділя, 10 березня 2013 р.

Такі, як ти приходять назавжди


               (До С. І., в пам'ять про все, що було)

Такі, як ти приходять назавжди,
У серце проникають мов отрута,
Навік свої лишаючи сліди
Без запитань чи можна їм там бути.

Такий, як ти - один на все життя,
І втративши - довіку не пробачиш,
В собі нестимеш сум і каяття,
І знатимеш, що в серці й досі плачеш.

Спливаєш часом ти у моїх снах,
В думках моїх усміхнений спливаєш.
І я не вірю в те, що я сама
Обрала світ, в якім тебе немає.

І скільки б не пройшло з тих пір років,
Які б у серці бурі не здіймались,
Таких глибоких, чистих почуттів
Ніколи більше я не відчувала.

Лишився в серці сум, уже не біль
(Його роки розлуки вгамували...),
Та чи колись пробачу я собі
Те, що тебе так пізно розпізнала...

10.03.2013



пʼятниця, 8 березня 2013 р.

НАПИТИСЬ

Напитись. Дати волю почуттям.
Сп'яніти й почуватися слабкою,
Відкрито показати нотки болю,
Й на крихту не цінуючи життя.

І випустити з клітки всі думки,
Сльозами вмити бліднуче обличчя,
Згадавши того, кого серце кличе,
Не випускати келиха з руки.

П'яніти, поки губи стануть алі
Від дотику червоного вина.
Упитись сумом лише раз до дна,
Не думаючи що чекає далі.

Тонути в розпачі, і ще вина налити...
Відчути брак повітря через сльози,
Без роздумів тонути у тривозі
Й не вірити, що можу так любити...

Ридати, скільки болю стане в серці.
Спинитися, прокинутись, зітхнути.
Повірити, що зможу все забути.
Впустити келих. Хай він розіб'ється...

08.03.2013





понеділок, 4 березня 2013 р.

Ангел-Хранитель


Посидь зі мною. Тихо обійми -
Мене твої обійми заспокоять.
Розвій печалі білими крильми,
І хай твій спокій рани всі загоїть.

Побудь зі мною вірний, мовчазний,
Без тебе я загублена у світі.
Коли від нас іде хтось дорогий -
Лишаємось беззахисні мов діти.

Тримай мене за плечі, Ангел Мій,
Я вдячно загорнусь в твою присутність,
Лиш стукіт серця стишити зумій,
Не дай згубити мені власну сутність.

Думки похмурі світлом розжени,
І Душу, сірим попелом сповиту,
Очисть, пробач, і жити поверни.
Побудь зі мною, Ангел Мій Хранитель.
04.03.2013 

неділя, 3 березня 2013 р.

Кам'янець-Подільський


Чекай на мене, місто моїх мрій.
Ти в моїй пам'яті усе частіш спливаєш.
Ти - тиха радість, сповнена надій,
Свої обійми щиро відкриваєш.

Не раз мені приходило у снах,
Здавалось я твій подих відчувала.

Бо та холодна, рання ще весна
Свій слід в мені навік закарбувала.

Чекай. Я знов ступлю на твій поріг,
Ти спокоєм своїм мене обіймеш.
І, може, знову подаруєш сніг,
А, може, сонцем лагідно зігрієш.

Чомусь мені потрібно сто причин
Щоб знову загубитись в твоїх стінах,
Щоб у тобі спинився часу плин,
Замріяно блукаючи в руїнах.

Чекай на мене. Серцем я вже там,
Де ти у своїй величі могутній
Даєш свободу плутаним думкам,

Відкривши простір проявитись суті.
03.03.2013



четвер, 28 лютого 2013 р.

Ніжно й без меж


                                        Присвячується М. Б.

Мій Ангеле з іншого Світу,
Не так вже й важливо, де ти зараз є.
Не можу тобі не радіти:
Ти ніжністю сповнюєш серце моє.

Хай часом буває сумно,
Що Хтось нас розкидав у різні Світи,
Та Він це робив не бездумно.
Важливо лиш те, що є я, і є ти.

Я бачу як сонце сміється,
І можеш те ж саме ти бачити теж.
І так ми вже поруч, здається, -
В єдиному Всесвіті. Ніжно й без меж.
28.02.2013