пʼятниця, 31 жовтня 2014 р.

***

Як сонце за обрій сіло -
Минуле розвіє вітром.
І що б там не наболіло -
А в душах ми вічні діти.

...

пʼятниця, 24 жовтня 2014 р.

Ми

За  межами наших історій усе незмінно:
Надумане не існує, а справжнє - нетлінно.
За рамками наших фантазій - ми просто душі:
Беззахисно ніжні й водночас  безмежно мужні.

За стінами наших страхів - ми є чиста радість,
Яка полохливо в куточках очей ховалась.
За обрієм наших образ і страшного гніву
Ми люблячі, світлі й такі... невимовно красиві.

 За марністю наших слів ми достатньо змістовні,
І рідко зсередини точно такі, як зовні.
Хоч власними діями ми тепер дещо скалічені,
Та все ж, попри часу плин, безперечно вічні.

24.10.2014

вівторок, 21 жовтня 2014 р.

Вона(Любов)

Вона приходить спокійно,
Безапеляційно,
Немов так і треба -
Із Неба.

Не потребує причини,
Не стереже часу плину.
І в кожнім поштовху серця
Б'ється.

Вона про дозвіл не просить:
Якщо була - є і досі.
Бо те не можна прогнати,
Що свято.

21.10.2014

неділя, 19 жовтня 2014 р.

Пастки

Летять додолу старі листки,
Немов історії вже прожиті.
Скидай минуле, як віття листя.
У нім для серця мого - пастки.

І відійде гіркота полинова,
Як вітром зірве останній листок.
У порожнечу пірнай без думок,
Щоб відродитися із основи.

19.10.2014

субота, 18 жовтня 2014 р.

Був

Щось наплутав Господь із цією реінкарнацією.
Я не знаю: у ній я щось добре, чи, все ж, лихе?
Попри все, що було, Ти для мене став медитацією,
Коли в очі дивилась Твої поза межами схем.

Поза межами правил, уявлень і будь-яких визначень
(І  шкода, що Тобі в цьому світі без них ніяк),
Я не чую вини. І не бачу підстав для вибачень.
Був моїм божевіллям -  тонула в Твоїх руках.

Мої крила тендітні не знати коли стали кволими.
І, давно не літавши, вже страшно віддатися небу.
А Ти був найвиразнішим, гострим, виснажливим болем
У ту мить, як рішуче залишив мене без себе.

А Ти був мені щастям, хоча... радше, майже щастям:
Ми усі безнадійно й назавжди страхами хворі.
Кожен сам вибирає: злетіти, чи просто впасти.
Тільки поштовх - і сіра птаха уже на волі.

18.10.2014

четвер, 9 жовтня 2014 р.

Я так хотіла

Я так хотіла
Кожною клітиночкою тіла
Торкатися Тебе -
І до небес...

І лиш тепер
Зацілувати кожен міліметр
Твоєї шкіри
Я так хотіла...

В Твоїх зіницях
На цілу вічність загубитись.
І мліти у руках,
Забувши страх...

І нетерпляче
Торкатися Твоїх гарячих
Жаданих вуст -
Вінець спокус.

Я так бажала
В обіймах полонити спрагло
На вічність від тепер
Лише Тебе...

09.10.2014

середа, 1 жовтня 2014 р.

Поміж латками

А правда до нас приходить дрібними шматочками,
І нишком поміж припущеннями та здогадками
Блукає підступно сумнівами підточена,
Та густо і часто лукавими латана латками.

А правда до нас стікається тихо краплями,
Й неспішно по самі вінця келих наповнює.
Ми п'ємо із нього вустами безмежно спраглими,
Та в суміші краплі смакують чомусь... солоними.

І радість у сумі якась рясно сумом просякнута,
Й картинка складається зовсім не та, що ми думали.
І те, що лишилося справжнього десь поміж латками,
Звучить несподівано досить печальними струнами.

01.10.2014