Та, що з обличчям щирої радості

Вона нічого не просить
І не поспішає нікуди,
Купаючись в променях сонця барвистого.
Її ноги босі,
Її домівка - усюди,
Її серце - сховище вічного й чистого.

Їй треба мало:
Щоб дихати глибоко,
Прожити день, або рік, чи й до старості,
Аби не марно,
Аби не виродком,
Аби лиш з поглядом щирої радості.

Їй тісно в правилах,
Млосно від визначень,
Хай краще тяжко, аби від серденька.
Умов не ставила,
Не ждала вибачень,
Лиш усміхалась привітно й тепленько.

Спиняла поглядом,
Або усмішкою,
Та, що з обличчям щирої радості.
З душевним потягом
Не стати гіршою
Була щасливою всім до заздрощів.

24.12.2013