вівторок, 7 березня 2017 р.

Ніякого бою

Ніякого болю,
Вже досить, ніякого бою.
Розправивши плечі, ти серця вже не віддаси
В холодну неволю,
Де бути не можна собою,
Де штучне і награне нищить основи краси.

Де ти лиш актриса,
Нещирими сповнена рисами,
Що творить незмінно у рамках чужих "від" і "до".
Так сліпо затиснула
Душу тендітну розхристану,
До крихти віддавши її благодатне тепло.

Була вже зруйнована,
Падала, мов зачарована,
Забувши себе, у чужих потопала думках.
Простими основами
Нині по вінця наповнена.
І далі лиш серце їй компас, що вказує шлях.

01.01.2017

вівторок, 14 лютого 2017 р.

Втома

Скажи: із якого моменту усе стало складно,
І я перестала бути така невагома?
Затерта у спогадах мить(відшукати марно),
Відколи мене полонила безмежна втома.

Ужитися в роль так, щоб стала вона важлива,
Щоб маска обличчям стала, коли не знати,
Я більше не чую оту незбагненну Силу,
Яка щохвилини в мені викликала захват.

Я більше не дихаю так, ніби в серці легко,
І неба не бачу так, мов би йому рада.
Спини мене, я не бажаю чужих таблеток.
Спіймай, доки не потонула в чужих порадах.

13.02.2017

середа, 14 грудня 2016 р.

До самих глибин

                                    Усім, хто проник(усвідомлено, чи необачно) 

Коли ти проникнеш до самих глибин,
Дороги назад вже не буде.
Не зникне, як дим через сотні шпарин,
Прийшовши  - залишиться всюди.

Хай буде лиш фоном баталій п'янких,
Ілюзій людських та емоцій,
Та навіть коли бій поволі затих -
Ще тут вона. В кожному кроці.

У кожному русі, у посмішці вуст,
У кожному серця ударі,
У спогадах теплих, яких не боюсь,
Бо там не лишилось печалі.

І так неймовірно знаходити знов
Все те, що, здавалось, минуло.
Вона не скінчиться за жодних умов,
Коли до глибин сколихнула.

14.12.2016

четвер, 24 листопада 2016 р.

Поки ми тут

Готових рецептів немає - лише підказки,
Що часом заводять ще далі в тенета оман.
Та поки ми тут - ми іще не зазнали поразки,
А значить: є шанс розгадати і втілити План.

Траплялось ходити уже не своїми шляхами,
Траплялось зневірено рвати здобуті зв'язки.
І часом здається, що ми невиправні нахаби,
Та щось мені каже, що Він любить нас і таких.

На тлі помилок і подекуди хибних здогадок
Ясніли підозри, що кожен із нас є творцем.
І, може, колись, зрозумівши Великий Порядок,
У сумі здобутків для нас стане звичним і це.

23-24.11.2016

пʼятниця, 7 жовтня 2016 р.

Дуальність

І коли розум не дасть нічого сказати серцю,
У дивних снах загубившись, розгубиш останній сенс.
То не суттєво, яким для решти воно здається -
Твоє життя. В ньому тільки ти бачиш власний хрест.

Та поруч з тим тільки ти в нім бачиш і власні крила,
І злітну смугу там, де для інших  її нема.
Коли зупиниш слова - відчуєш ту невимовну силу,
Яка наповнить усе в тобі, через край жива.

Тобі у спогадах вже немає чого шукати,
Лишились шрами, та визнай: болю давно нема.
То не суттєво кому які було здано карти,
Коли щомиті підкріплюєш діями власні слова.

9-10.2016

понеділок, 1 серпня 2016 р.

Ну звісно ж...

Ну звісно ж: усе може зникнути просто за мить.
І часу того, яким граємо, дійсно немає.
Як збите коліно, на трохи душа защемить
Укотре згубивши оте, що здавалось - без краю.

Ну звісно ж: на все неодмінно даровано сил,
Хоча в певну мить зовсім щиро заплачеш: "Не правда!"
І хай звідусіль тобі скажуть про це голоси,
Та лиш самотужки собі віднаходиш відраду.

І тільки тоді, як з собою ти є сам на сам,
Всіх давніх примар, посадивши навколо, розвієш.
І влади уже не даси тим чужим голосам,
Що гасять надію і знову дарують надію.

Ну звісно ж: по колу, допоки не здано урок
(Усе навмання, бо сценарій для нас невідомий).
Того, скільки зроблено й виправлено помилок,
Крім себе самого не варто казати нікому.

01.08.2016


четвер, 7 липня 2016 р.

Все минає

Ніщо не є важливішим за все інше.(Кастанеда)

І тоді, коли крила обпалені знов,
Ще болять і димлять за спиною,
Ти продовжиш дорогу без жодних умов.
Та й без тих, хто уже не з тобою.

Рівноцінно усе, що приходить і йде.
Ти давно ні за чим не шкодуєш:
Все минає. Тому поміж сотень ідей
Так спокійно вбираєш одну лиш.

Все минає - і так вже бувало не раз,
Що здавалося: більше ні миті.
Перед ним ти стояла одна й без прикрас,
І хай очі сльозами налиті,

За секунду розтиснеш долоні і знов
Полетить у безодню минуле.
Ти продовжиш дорогу без жодних умов.
Все минає - ти дійсно відчула.

07.07.2016