Ступивши крок - не повернеш назад

Так часом хочеться залишитись сліпою,
І в темряві прожити, як усі,
Навік безпечно злитися з юрбою,
Втонути в розмаїтті голосів...

Так хочеться не знати всеї правди,
Не знати, як влаштований цей Світ.
І бути в радості від всього і назавжди,
Спокійно жити аж до схилу літ.

Не думати про те, що тут роблю я,
Що Землю цю топчу не випадково.
Не жалкувати, що життя марную,
Не зважувати кожне своє слово.

Але уже нічого не вернути:
Ступивши крок - не повернеш назад.
І страшно до кінця усе збагнути,
І тяжко, коли все на новий лад.

І кожна мить хвилююча та нова,
Хай часом буду вражена до сліз,
Та все, що є, прийшло не випадково -
Такий вже в Світі діє механізм.

22.09.2013