четвер, 17 жовтня 2013 р.

Почуття-немовля

Воно народилось і просто хоче поплакати Ще зовсім мале, нестійке почуття-немовля. Обіцяне снами пророчим й віщими знаками, Воно через мене до Всесвіту щось промовля. Воно так сполохано губиться в шелесті осені, Промінчиком ковзає з листя в зелену траву, Біжить по піску вже холодному ніжками босими, І краплями диво вплітає в осінню канву. Усе непомітно наповнює тихою радістю, Або розливає з долоньок малих світлий сум. Як полум'я те, що тепер тільки лиш розгорається, Я в серці своїм почуття це до світу несу. Воно ще мале, безтурботне, довірливе й лагідне, З ним зовсім інакше сприймається все навкруги. Пробилось з душі несміливим, беззахисним пагоном, Прогнало буденність, порвавши її ланцюги. 17.10.2013

Немає коментарів:

Дописати коментар