середа, 29 квітня 2015 р.

Обірвані миті

Журбою отруєні чари
В повітрі розлиті.
І серце мені розтинали
Обірвані миті.

Занадто ослаблені струни
Звучати не здатні.
Лишилося тільки відлуння
Далекого щастя.

Занадто натягнуті струни
Так легко порвати.
І знов стануть сірими будні
Й нечастими свята.

А час, не втікаючи більше,
Поволі пливе.
Завмерли слова найцінніші
Десь після "але...".

29.04.2015

четвер, 16 квітня 2015 р.

Давай змарнуєм ще одне життя

                              Пифия: Очень жаль. Дар у тебя есть, но, кажется,
                                              ты чего-то ждешь.
                              Нео: Чего?
                              Пифия: Может, следующей жизни. Кто знает.
                              (к/ф "Матриця")

Давай змарнуєм ще одне життя,
І зробим все, як слід, уже в наступнім.
Прискорено тепер роки летять,
І ніби повз,  неначе ми відсутні...

Січень 2014

***

Так страшно уявити світ без тебе
(Й до тебе він, напевне, був такий):
З птахами, вітром, зорями і небом,
Але при цьому болісно пустий...

Січень 2014

***

Змішалися думки і почуття.
В його обіймах затишно, як вдома.
На радість перетворюється втома.
Той день був вартий цілого життя...

Захоплено дивилася з-під вій
У світ очей, що сяяли навпроти.
І з трепетом вбирала кожен дотик
Того, хто жив у центрі моїх мрій.

Липень 2014

неділя, 12 квітня 2015 р.

Немає часу

Вже немає часу́. Вже нема ні у нас ні для нас.
Тож присядь. Нам шукати слова відпадає потреба.
І у Вічності хай закарбуються наші портрети
Отакі, як ми є, без применшення і без прикрас.

І погас тихий жаль від накоєних нами поми́лок,
І поволі зникає важливість наших заслуг.
Не було́ необхідності в жертвах. Життя - то є рух,
Та ніколи не бу́ло потреби іти через силу.

Ти посидь біля мене. Бо ми вже не маєм часу́.
І насправді ніколи по суті його і не мали.
Ми обрали самі, ким були і ким нині ми стали.
Одна лавка - два різних світи. Несподіваний зсув.

Ти посидь біля мене. Ти віриш, що ми є чужі?
Віднедавна мені до подібних ілюзій байду́же.
Ча́су більше нема. Він зіграв свою роль незворушно.
І крізь серце навиліт без болю гострі ножі.

12.04.2015


пʼятниця, 3 квітня 2015 р.

Окрема палата

Я хотіла б окрему палату
Десь у закладі хворих душ.
І хай будуть на вікнах ґрати,
Й під очима розмазана туш.

І назовні усе таємне,
Бо начхати, що скаже хтось.
Я б боялась, як зовсім темно
І кричала б: "Мені не здалось!"

Але, звісно, ніхто б не вірив,
Бо у кожного власний світ.
Вікна з видом на ліс хотіла б
І хоч кілька пігулок від...

Я хотіла б окрему палату,

Та у долі на лезі ножа
В мене(кажуть, що гріх нарікати)
Ще відносно здорова душа.

03.04.2015