понеділок, 30 листопада 2015 р.

Віднайдений

                                              Народжений зі Світлом в серці світить іншим,
                                              Той, що зайшов Світло в собі - запалює інших.

Часу більше немає робити неправильні кроки,
Але вдосталь, щоб правити скоєні вже помилки.
І усе справедливо. Не правда, що світ є жорстоким.
Твоя дійсність - лиш наслідок дії твоєї ж руки.

Зупинися на мить, поспішати немає потреби
(Зіпсувати усе нам під силу за кілька хвилин).
Тільки ж ми не даремно так довго блукали під Небом,
І звільнялись від створених нами ж собі павутин.

Ланцюжок до сьогодні для нас невпізнаваних знаків
Стане ясним, як Світлу назустріч відкриєш себе.
Цілий Всесвіт колись за тобою одним тихо плакав,
А тепер ти запалюєш інших Світлом з Небес.

29.11.2015

пʼятниця, 20 листопада 2015 р.

За кадром

Коли летіли слова у за́палі, мов ножі,
Коли тепло їх змінилось безжальним, колючим градом,
Серця сховали один від одного, мов чужі...
Й даремно плакали ті, що лишились тоді за кадром.

Втекти з полону емоцій забракло, напевне, сил.
І вирувала навколо лють, що зросла з нічого.
Ти кожним словом усе болючіше в серце бив,
А я у відповідь била теж, загубивши Бога.

Свою вразливість ховали за чергу гидких образ,
І кожен думав, що власний світ рятувати мусить.
У вирі гніву, посеред звуків болючих фраз
Ніхто не чув, як за кадром плакали наші Душі.

20.11.2015

неділя, 15 листопада 2015 р.

Остаточна байдужість

Незбагненний порядок - скоріше то безлад речей,
Ідей та людей, що приходять серйозно й надовго.
Облиш моє серце, зніми мені важкість з плечей.
У нас від початку були надто різні дороги.

Безпека і захист - омана. Я їх не прошу.
Мені перед світом стояти відкрито не страшно.
Кричу проти вітру, щоб ти мене, врешті, почув!
Залиш, відпусти. Є моє, є твоє, та не наше....

Думками пов'язані, виром емоцій і слів.
Вже більше несила отак знемагати в напрузі.
Кричи мені все, що раніше сказати не смів,
Аж поки затопить усе остаточна байдужість.

15.11.2015

вівторок, 10 листопада 2015 р.

Відродження

І хай буде порожньо. Серце наповниться тишею.
У світі моїм залишуся тепер тільки я.
Усе, що було, у минулім віднині залишено,
В безодню слова, що із вуст не зірвались, летять.

Пекуча діра там, де вчора надія ще жевріла.
Та час залікує сліди і розвіється біль.
Не страшно, що зараз чатує попереду темрява.
Важливо, що я залишилася вірна собі.

Сльозами омита Душа наче лиш народилася:
Осяяна, чиста і сповнена трепетних мрій.
Зігріта під крилами ангелів Божою милістю,
Ще мить - і розчиниться знову у вирі подій.

09.11.2015

пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

В ітозі















У темряві Душ наших Світло не погасити,
І радість не знищити стінами із заборон.
Обірвано з серця запилений напис "Закрито",
І необоротно запущено обмін теплом.

І хай наші плани не збіглись із планами Бога
(Бо зроблено Кимось завищені ставки на нас),
Ми зможемо бути позбавлені всього земного,
Допоки не змінимо Cвіт і не прийде наш час.

Допоки не втілено ще не озвучені цілі,
Ти просто будь поруч, і міцно за руку тримай.
Я погляд від тебе сховати уже не посмію.
Ми разом зайдем, обійнявшись з тобою, у Рай.

06.11.2015