четвер, 25 лютого 2010 р.

Думки

Чому мене засмучують думки,
Що мали б мою душу веселити,
Чому не можу сльози зупинити
Їх просто стерши дотиком руки....

Я просто хочу чути голос твій
І бачтити твої щасливі очі,
Мабуть, я просто також щастя хочу,
І здійснення частини своїх мрій...

Лиш дивний страх картає моє серце
І не дає сказати всі слова,
Я просто в них не впевнена, здається,
А ще у тім чи справді я жива...

Ось тіло, руки, ноги, серце, подих...
Лише душі не чую я тепер.
Невже її вогонь в мені помер
І не піднявшись на найвищі сходи...
       
        11.07.08

понеділок, 1 лютого 2010 р.

Тінь вітру

То був навіть не вітер, лише його тінь
Огортала навкруг все собою.
То були лише залишки тих сновидінь,
Крізь які ми не бачили болю.

Розчинявся в повітрі морозний туман
Так, як танули спомини в серці.
То було все несправжнє. Підступний капкан.
Доля гралась із нами, здається.

Ніби попіл розвіяні вітром казки,
Я стою. Повний морок навколо.
У пітьмі не побачу твоєї руки.
Не побачу її вже ніколи.

Розливається венами тиша п'янка,
Тонуть в ній мого серця удари.
І хваталась за темряву тепла рука,
Та нічого у ній не спіймала.

Огортав мене вітер - невидимий шарф,
Шепотів щось тихенько на вухо.
А у серці моїм панував дикий страх:
Я не можу знайти твою руку.

Бо то був і не вітер - лише його тінь,
Що зникала з приходом світанку.
То були лише мрії - шматки сновидінь,
Де ми все ж дочекалися ранку.

01.02.2010

То були лише тільки слова

Я залишу тебе у цій точці,
У цій миті земного життя.
Поміж зір кольорової ночі
Крокуватиму без вороття.

Зупинився пісочний годинник,
Часу правити щось вже нема.
Щирість слів і відвертість дитини -
То були лише тільки слова.

Телефон розрива мертву тишу,
Вітер хижий гойдає гілки.
Тут тебе я назавжди залишу
Між зірок чарівливо-п'янких.

Надривався на сходах мобільний,
З неба падав дрібний мокрий сніг.
Я в туман віддалялась повільно,
Свою щирість поклавши до ніг.

Переступиш - і навіть не глянеш.
Лиш з тобою такою була.
Вже ніколи ти іншим не станеш.
То були лише тільки слова...

01.02.2010