Гітара

Лиш струнами іспанської гітари,
Ти знову повертаєшся в мій сон.
І ми змінились. Ми чужими стали,
А небо й досі синє, наче льон.

Я слухаю як плачуть срібні струни,
І плачуть струни у моїй душі.
Я не розкину більше давні руни,
Й пророчі не читатиму вірші.

Я вийду в поле, розпущу волосся,
І вчувши звук фламенко чарівний,
Повірю, що мені лише здалося,
Що ти тепер уже на вік не мій.

На гіллі сяють стиглі помаранчі,
на ноги вітром навіва пісок.
Я вийду за кордони свого ранчо,
І з квітів польових сплету вінок.

І хай співає лагідно гітара,
Хай плачем моє серце надрива.
Вона співа про те, що я сховала,
Про те, чого сказати не змогла.