середа, 22 червня 2016 р.

Визнання

Я стільки усього хотіла тобі розказати,
Та тільки, здається, то буде лише суєта(Еккл. 1:14).
В цій грі невідомо кому які роздано карти(Притчі 19:21),
Хоча, загалом, вона мала би бути проста(Еккл. 5:17-19):

Від серця робити(Притчі 16:3), любити(1 Кор. 13:1-13), плекати довіру(Гал. 6:9),
І прагнути втілення власних шалених ідей(Притчі 16:17)
Щоб все не на шкоду комусь(Притчі 24:17), і обдумано в міру(1 Кор. 6:12),
Щоб речі не стали для тебе цінніші людей(Еккл. 4:10) - 

Жагу настанов моїх просто пробач: я не смію(Матв. 7:1-2).
Хай власними знаками буде осяяний шлях(Пс. 16:5).
Ти все робиш правильно - вірю і маю надію,
Без права втручатись(Лук. 21:19): твоє у твоїх руках(Гал. 4:7).

22.06.2016

понеділок, 20 червня 2016 р.

Через край

Я не хотіла би слів
(У їх тенетах не раз знемагала).
Тобі обіймами все розкажу, що в мені через край.
Поміж усіх відчуттів
Беззаперечно: тебе дуже мало,
Тебе так мало, що серце моє огортає печаль.

У світлий сум,
Як в безодню, пірнаючи необережно,
Не озираючись більше, прийняти усе так, як є.
Ніхто не чув
І не зна чи бувають у ніжності межі,
Та я набрала її через край повне серце моє.

Хай часу плин
Затирає поволі усе несуттєве
(Мій янгол те, що важливе, сховає своїми крильми́).
І долі млин
Все на порох стирає, лишивши до тебе 
Лише єдине, безмовне і щире таке: Обійми́.

20.06.2016

неділя, 5 червня 2016 р.

Налий мені Світла

                        Повернися, душе моя, до спокою твого...
                                                                           (Пс. 114:7)

З доріг, що водила ними мене душа,
Намарне шукати зворотних шляхів: немає.
І час вже нікуди більше не поспіша,
Відколи за ним я більше не поспішаю.

У полум'я кинула рештки своїх надій
(Нехай догорять ущент, не лишивши сліду)
Я спокоєм хочу бути серед подій,
Емоцій розбурханих тихим, м'яким сусідом.

І хай не торкнеться більше мене той сум,
Що стукає в серце із думкою: "все даремно".
Я знаю: мене Ти чуєш, і завжди чув.
Налий мені Світла туди, де і досі темно.

05.06.2016