Не рви квіток

Не рви для мене квіти у саду,
Не рви для мене квіти в чистім полі.
Хай ранком на них роси упадуть,
Хай з ними теплий вітер поговорить.

Хай їм зрадіє не одна бджола,
Чи хай милуюють око перехожим,
Щоб кожна з них природньо відцвіла,
А вітерець би потім їх розмножив.

Хай краще ними снідає коза,
Чи зварить зілля добра чарівниця.
У світі й без того не мало зла,
Заради примхи рвати - не годиться!

Не рви квіток, нехай собі цвітуть,
Промінням сонця лагідним зігріті.
Прошу тебе, ніколи не забудь:
Не тішать моє серце мертві квіти.

21.11.2013  

Сотні свічок

Коли в серці сум - я запалюю сотні свічок:
В їх сяйві весь простір навколо стає спокійнішим.
У радості й болю - в усього існує свій строк.
І добре, що світ цей є саме такий, а не інший.

У сутінках мокрих втонули верхівки дахів,
Блука між гіллям, завиваючи, стомлений вітер.
Вже час для спочинку у царстві намріяних снів,
А я ще не хочу гасити чаруюче світло.

Так м'яко стікає додолу плавкий парафін,
І спокій вертається, тихо танцюючи в тінях.
По стінах малюють свічки незакінчений фільм,
Майстерно сплітають сюжет зі свого мерехтіння.

15.11.2013

Джерело

Я не боролась - я в полон тобі здалась.
І серце огорнув смиренний спокій.
З небес сльозами музика лилась,
Й ховалась в душу, ніби в грот глибокий.

Я не молилась, не просила, не клялась -
Я просто мовчки тішилась тобою.
Я серцем вище неба піднялась,
Коли до краю сповнилась любов'ю.

І не боліло, не щеміло, не пекло,
І лиш від радості я проливала сльози,
Бо ти мені неначе джерело,
З якого не напитися не в змозі.

15.11.2013

Пиши мені листи

Пиши мені листи дощем на шибці,
Чи пальцями пиши по срібних струнах.
І я, коли буваю наодинці,
Читатиму тебе. І буде сумно.

Пиши у просторі очей промінням ясним,
Відписуй мені подихом на склі,
Жаринками в багатті, що не гасне,
Пиши, як можеш, лиш пиши мені.

Розписуй на піску поривом вітру,
Як ляже сніг - пиши на ньому теж.
Пиши про те, що змушує радіти,
Й про те, що смутком сповнює без меж.

Пиши мені думками в синє небо,
Або словами в трубку телефонну.
І так я трохи знатиму про тебе.
Лиш знатиму, не кажучи нікому.

Пиши, щоб я могла і далі жити
(Без тебе мені став би світ пустий).
Про все, про що не можеш говорити,
Прошу тебе, пиши мені листи.

12.11.2013

Я не хотіла б знати

Я не хотіла б знати твою ніжність,
Та знаю вже про неї не з історій,
Про чесність, доброту і про надійність,
Про дивні відчуття, коли ти поряд.

Я не хотіла б знати про деталі:
Як вранці ти комусь готуєш каву,
І як майстерно знищуєш печалі,
І що з тобою кожну мить цікаво.

Про ті дрібниці, що тобі важливі,
Про все, що тебе часом надихає,
Або про те, до чого ти вразливий.
Але чомусь таки я все це знаю!

Я не хотіла б думати про тебе,
Але вона говорить так багато!
Бува кричати хочеться "Не треба!
Мені не варто стільки всього знати!"

Та я мовчу, доповнюю твій образ.
Кому ж як не мені вона розкаже
Як добре, коли ти весь час є поруч.
Мені так тяжко знати те, що ваше.

01.11.2013