пʼятниця, 24 травня 2013 р.

Три дні без Сонця


Три дні без Сонця - ніби і не сумно,
Та тліє відчуття, що щось не так.
Блукаю в хмарах поглядом бездумним.
Три дні немає Сонця - може знак?

Здавалося: його я не любила,
Мені був ближчим попіл сірих хмар.
Та все, що до сьогодні говорила,
Розтануло в промінні його чар.

Три дні без Сонця - і нарешті радість:
Лінивий промінь гріє небеса.
Примружуючи очі посміхаюсь,
І тану у пташиних голосах.
24.05.2013

середа, 15 травня 2013 р.

Назавжди

Гаси вогні: уже займається світанок,
Між білих хмар танцюють перші промінці.
Ходімо в ліжко. Поцілунок наостанок.
І очі в очі. І рука в руці.

Втікає час, немов ріка бурхлива,
А я все не натішуся тобою.
Щомиті, як у перший день, щаслива,
Незмінно переповнена любов'ю.

І нескінченні лагідні розмови,
Й мовчання невимовну глибину,
Таку незвичну, і таку казкову,
Не розумом, лиш серцем осягну.

Розтану вкотре у твоїх обіймах,
А у душі назавжди знати буду:
На сварки, на образи і на війни
Я не змарную жодної секунди.

15.05.2013

вівторок, 14 травня 2013 р.

Світле серце

І не сховати правди за словами,
Коли вона у голосі дзвенить,
З очей чарівним сяйвом струменить,
І обіймає теплими руками.

Сховай лише від себе. І повір
У те, що буде так, як ти захочех,
Що зникне все, про що душа шепоче
Усьому і усім наперекір.

А краще відпусти і посміхнись,
Хай сповнить твоє серце світла радість.
Люби і просто сяй - усім на заздрість.
 На те, як має бути, не дивись.

Ти маєш мудру душу й серце світле,
Не слухай заяложених порад.
Ти - садівник. Життя - твій власний сад.
І лиш тобі у нім ростити квіти.

14.05.2013


четвер, 2 травня 2013 р.

2003-2013

Не без вагань, і, знаю, не без болю,
Але мене ти зрікся, любий мій.
Я довго ще тужила за тобою,
Та як! - Відомо лиш мені одній.

Коли тебе найбільш потребувала,
Коли була в полоні хибних дій,
У колі зачарованім блукала, -
Ти знищував частину моїх мрій.

Тоді весь Світ тужив разом зі мною,
Але ніхто не мав достатньо сил
Затьмарити причину мого болю,
Яка  мене залишила без крил.

Розбиті сни, від мрій лишився попіл,
Та вище слів і снів все як тоді.
Забуто всі образи, в серці спокій,
Хоча мене ти й зрікся, любий мій.

Тепер вже легко: просто посміхнутись,
І радісно промовити "Привіт".
І добре, що нічого не вернути,
І добре, що в душі лишився слід.

02.05.2013