понеділок, 27 січня 2014 р.

Несила

Несила вдавати, що це не з нами,
Що хата з краю, ми непричетні,
Що це для когось вирує драма,
А ми вдоволені, ситі й теплі.

Що все одно не змінити нічого,
Що ми є зайняті: нам на роботу,
Що нам не треба тепер нового,
А кому треба - його турботи.

Що ми не знаємо тих, хто гине,
А я не лізу - мене й не чіпають.
Та совість каже, що я - людина,
А серце болем  невпинно крає.

27.01.2014

Немає коментарів:

Дописати коментар