На руїнах

Не тримай - життя розставить по порядку,
Перетасує, розхвилює... відведе...
Придумай сам, що ти лишиш собі на згадку,
Якою пам'ятатимеш мене.

Так стрімко час нас гнав у коловерті,
Що не було його для роздумів і слів.
Лиш почуття, такі пульсуючі, відверті,
І так яскраво, як бува у сні.

В очах вогонь - два полум'я навпроти.
Стрибок у прірву? В невідомість? Розпач. "Стій!" -
Болючий сумнів твій. В мені - гіркий супротив.
І порожнеча без надії і без мрій.

Нестерпна лють. Розпечена образа.
Я охолону. Вже далеко, і... одна...
Бо ж відвело, переболіло до відрази?
І випалило мало не до дна...

Мій теплий сум,  і твій разючий сумнів.
Я відчайдушно повернула б в інший бік...
Моя мінливість і твоя розумність
Все зруйнували, зупинивши часу лік...

03.01.2014