Не зникай

За браком слів і пояснень є щось у мені через край,
Чому я назви, напевне, не дам, щоб позбавити фальші.
Єдине щире в мені, що до тебе звучить: "Не зникай!"
Коли спитаєш чому - пояснити зумію навряд чи.

31.05.2016

Опора

Хоч у світі невидимих див ненадійна опора,
Залишитись без тебе не хочу я навіть на мить.
Ти кажеш: залежна. І правий. Напевне, я хвора:
За тебе, без тебе - однаково щиро болить.

У світі, що повниться сумнівом, чиста довіра -
То так надзвичайно, що годі шукати причин.
Ти часто говориш про мене, що я маловірна,
А я спростувати не можу тобі це нічим.

Та недосконалість відступить на тисячу кроків,
І байдуже на сподівання - ти просто такий.
Усяким приймаю. Бо чесно, хай навіть жорстоко.
Оту маловірну в мені, якщо зможеш, добий.

31.05.2016

Скло

Саме у «віддзеркаленні» іншою людиною, певних наших  рис, можна побачити, все те глибинне і приховане, повністю і без прикрас.  (В. Р. Повний текст:  http://koshydlo.blogspot.com/2016/05/blog-post.html)

                              
Ти казав: дзеркала.
Я ж хотіла би бути склом,
Що крізь нього на світ не спотворено дивляться очі.
Поміж теплого зла
Незвичайно холодним добром
Неулесливим і нелукавим тепер бути хочу.

Ні емоцій, ні слів,
Ні думок, що у вирі летять
Невідомо куди, прилетівши тепер хтозна звідки...
На прозорому тлі
Без образ і палючих проклять
Не герої ми вже, а лише знеособлені свідки.

Я хотіла би так,
Щоби рівно, як неба блакить.
І у просторі тиші моєї тобі стане тихо.
Без взаємних атак.
Хай затихне усе, що болить.
В дзеркалах нам не видно себе: ми давно уже звикли...

29.05.2016

Чи з тобою...

                  Утверди шаги мои  на стезях Твоих.
                                                         (Пс. 16:5)

Сама, чи з тобою,
Але неухильно вперед.
На тлі декорацій мінливих мета незмінна.
Секундами болю
Майнув черговий фрагмент.
Не збило із ніг, хоч і впала тоді на коліна.

Повільно і все ж,
На шляху, тім, що був для двох.
Самотньо іду(хоч один, кажуть, в полі не воїн).
Не знаючи меж,
Тих, які мені визначив Бог,
Я далі піду там, де мала ходити з тобою.

18.04.2016

По Кастанеді

Між іншим, маги мають одну чудесну здатність - вони живуть
виключно у сутінках почуттів, які найбільш точно можна описати словами "і все ж...".
Коли світ руйнується навколо них, маги визнають, що ситуація жахлива,
і негайно відступають у сутінки  цього "і все ж..."
                                          Карлос Кастанеда "Сила тиші"

В тіні почуттів, на задвірках життєвих історій,
На фоні емоцій стояти лише вартовим.
У світі, де кожен собою запущено хворий,
Так цінно було б почуватися просто живим...

Коли все не так, і тремтіння зривається в сльози,
Забарвлено світ у густі кольори катастроф.
І ти, по інерції, руху спинити не в змозі,
Себе і емоції вже не розділиш на двох.

Але, якщо раптом у вирі на мить прояснієш,
Відчуєш, можливо уперше, жагучу потребу:
У Всесвіті, що догора у вогні безнадії,
Зробити, нарешті, усе як писав Кастанеда.

В своїй бездоганності зна загартований воїн,
Що розпач лише на секунду позбавлений меж.
Він, щиросердечно прийнявши біду бідою,
Смиренно відступить у простір свого "і все ж..."

09.04.2016

Шепіт

Почуй тихий шепіт, бо він не зірветься на крик,
Затихне, безслідно, згубившись у закутках Світу,
А я своїм серцем по тому ще буду боліти
Так довго, аж поки збагну, що і ти з нього зник.

Почуй кожне слово(їх так небагато тепер),
Бо я заплела туди душу свою поміж звуків.
Зривалися з вуст ніби стріли з надтріснутих луків.
Рішуче долали дорогу свою  крізь етер.

Об ціль розбивався, поволі згасаючи, звук.
І марно кричати, коли не почуто мій шепіт...
Якби ти вловив між словами захований трепет -
Тобі без вагань положила би серце до рук.


07.04.2016

Покаяння

                           Поверни мені радість спасіння Твого
                           і  духом могутнім укріпи мене.
                                                                  Пс. 50:14

Прости недовіру мою, що як тінь за мною,
Прости, що я планів Твоїх все ніяк не прийму.
За те, що у мрії, як завжди пірну з головою,
І, знову розбившись, спитаю у Тебе: "Чому?"

Прости мій безглуздий сум і мою зневіру
У миті коли я звертаю з Твоїх шляхів,
Коли я на швидкості звуку лечу у прірву,
Осліпла до знаків Твоїх і оглухла до слів.

Прости, коли, впавши, слізьми я омию щоки,
І згарячу крикну, зирнувши в небесну синь:
"Скажи мені, Боже, чому Ти такий жорстокий!" -
Прости і тоді. Не залиш мене, Боже, не кинь.

05.04.2016