неділя, 29 травня 2016 р.

Скло

Саме у «віддзеркаленні» іншою людиною, певних наших  рис, можна побачити, все те глибинне і приховане, повністю і без прикрас.  (В. Р. Повний текст:  http://koshydlo.blogspot.com/2016/05/blog-post.html)
                              
Ти казав: дзеркала.
Я ж хотіла би бути склом,
Що крізь нього на світ не спотворено дивляться очі.
Поміж теплого зла
Незвичайно холодним добром
Неулесливим і нелукавим тепер бути хочу.

Ні емоцій, ні слів,
Ні думок, що у вирі летять
Невідомо куди, прилетівши тепер хтозна звідки...
На прозорому тлі
Без образ і палючих проклять
Не герої ми вже, а лише знеособлені свідки.

Я хотіла би так,
Щоби рівно, як неба блакить.
І у просторі тиші моєї тобі стане тихо.
Без взаємних атак.
Хай затихне усе, що болить.
В дзеркалах нам не видно себе: ми давно уже звикли...

29.05.2016

Немає коментарів:

Дописати коментар