В потоці Рейкі

Візьму тебе в обійми Чо-ку-рей,
Щоб змила Рейкі всі твої тривоги,
Лиш вітер з-під зачинених дверей
Ліниво лоскотатиме пороги.

Лиш гілка тихо шкрябає вікно,
І дощ по шибці краплями стікає.
І небо своїм сірим полотном,
Як я тебе, всю землю обіймає.

Хай зникнуть всі твої сумні думки,
Ти просто слухай серця тихі стуки.
Зігрію тебе ніжним і легким
Теплом, що огортає мої руки.

26.09.2013

Десь у цім світі

                                              Присвячується М. Б.

Я просто не знаю які підібрати слова,
Щоб ти зрозумів, як буває в душі моїй тепло,
І все найдобріше, що є в ній, умить ожива
Від погляду, голосу, просто від згадки про тебе.

Здається я здатна любити увесь білий світ,
Із захватом кожній дрібниці безмежно радіти,
Робити усе залюбки, від душі, і як слід,
Лиш просто від того, що ти десь живеш у цім світі.

23.09.2013

Ступивши крок - не повернеш назад

Так часом хочеться залишитись сліпою,
І в темряві прожити, як усі,
Навік безпечно злитися з юрбою,
Втонути в розмаїтті голосів...

Так хочеться не знати всеї правди,
Не знати, як влаштований цей Світ.
І бути в радості від всього і назавжди,
Спокійно жити аж до схилу літ.

Не думати про те, що тут роблю я,
Що Землю цю топчу не випадково.
Не жалкувати, що життя марную,
Не зважувати кожне своє слово.

Але уже нічого не вернути:
Ступивши крок - не повернеш назад.
І страшно до кінця усе збагнути,
І тяжко, коли все на новий лад.

І кожна мить хвилююча та нова,
Хай часом буду вражена до сліз,
Та все, що є, прийшло не випадково -
Такий вже в Світі діє механізм.

22.09.2013

Навіщо ми так гралися життям?

                                        Присвячується С. І.

Навіщо ми так гралися життям?
Немов попереду у нас ще сотні років.
Так легко розміняли почуття,
Закрившись в принципах, здавалося, високих...

Ступали необдумано вперед,
Мости рішучим рухом руйнували,
І вірили, що все колись мине,
І кидались жорстокими словами.

Та час давно затер навмисне зло,
Яке ми один одному чинили.
Лиш почуття наперекір цвіло,
І смертним нам давало білі крила.

Коли ти поруч - нас обох нема,
В тобі мені не страшно розчинитись.
Ми є життя, ми є любов без дна,
Яка не має наміру скінчитись...

13.09.2013

Залиш...

Залиш мої думки і мої сни,
Сама тебе з них вигнати не вмію.
В ударах серця частих і легких,
В примарних безнадійно хибних мріях.

Піди з душі у темряву ночей,
Хай стане на тім місці порожнеча,
Хай буде сумно без твоїх очей,
Та час колись зупинить кровотечу.

Печальна осінь плаче, як маля,
Холодним вітром міцно обіймає.
Зникай назавжди, зіронько моя,
Я цей поріг сама не подолаю.

04.09.2013

Вільна

Між білих хмар мій погляд заховався,
Він з ними плив, не знаючи куди.
Їх теплий, ніжний спокій карбувався
У моїм серці, вільнім назавжди.

І я хотіла бути як ті хмари:
Із вітром танцювати в небесах,
Дощем на землю лити срібні чари,
Мандруючи на різних полюсах.

І я хотіла бути, як той вітер,
Що ніжно жовтим листям шелестить,
Що може з квітами погомоніти,
І через мить нестримно десь летить.

Та я стояла у його обіймах,
І з трепетом ловила кожну мить.
І все ж я вільна. Я назавжди вільна!
Мене ніщо й ніде не ув'язнить.

І я зречуся будь-якої клітки,
Й того, хто ризикне її створити.
Я є в цім світі, щоб йому радіти,
Я є в цім світі, щоб його любити.

25.08.2013

Не все в житті...

Пробач за те, що є в моїх думках,
Я викинути з них тебе не вмію.
Всі козирі у долі на руках:
Вона навіє, і вона ж розвіє.

Ми мало що вирішуєм самі,
І часом бракне мудрості прийняти
Все те, що долі руки золоті
Нам вирішили за потрібне дати.

Я вже стомилась в пошуках причин,
Та часом знов уперто їх шукаю.
Нічого не стирає часу плин,
Тебе я досі в серці відчуваю.

Я примирилась, залишайся там
На стільки, скільки долі буде треба.
Не все в житті вирішуєш ти сам.
Хай береже тебе безмежне Небо.

21.08.2013