Прийми мене

Прийми мене розгублену і впевнену.

Прийми мене й веселу і сумну.

З моїми щастями і з усіма проблемами.

З усім, що знаю і чого ще не збагну.

Прийми мене відкритою і справжньою.

Щоб масками себе я не паплюжила,

Прийми мене слабкою і відважною.

І пристрасною, а коли й байдужою.

Прийми мене такою, як я створена,

Такою, як мене задумав Бог:

Смиренну перед Ним, людьми не скорену.

І радісну, і сповнену тривог.

Прийми з усим, що нині назбиралося,

І я також тебе прийму таким!

І, хто зна: чи на мить, чи аж до старості,

Та будь зі мною істинно живим.

Сумна віщунка

Дивилась в небо голубе сумна віщунка,
Піском крізь пальці невблаганно бігли дні.
Хтось звав дарунком ті пророцтва, хтось же - трунком.
Та її очі кожну мить були сумні:

Ті кому добре на майбутнє віщувала,
Сліпою вірою понищивши мости,
Вже не на заздрість, як колись, а на поталу,
Без дій чекали звершення мети.

Ті, кому біди нарекла сумна віщунка,
Так само, не спинаючись для дій,
В сльозах чекали горя, склавши руки,
Всеціло розчинившись у біді.

Ніхто не чув того, що було після.
Ледь чутно промовляла кожен раз
Про те, що "Це не остаточна дійсність:
Усе в руках у кожного із вас"...

І лиш вона, колись зробивши вибір,
Була навік позбавлена тривоги:
В пітьмі ночей і днів шаленім вирі
Для себе вже не бачила нічого...

04.03.2016

Щасливим

Вже нема куди бігти, немає про що говорити:
Хіба я здатна сказати більше, ніж скаже тиша?
Хіба я здатна вмістити сенс однієї миті
В тісні слова так, щоб ними слід у тобі залишити...

Коли мовчанням зігріти можеш  не гірше сонця,
Й чиюсь присутність вбираєш в кожну клітинку шкіри,
Вже не важливо те, що збулося і не збулося,
І воскресає давно заснула в тобі довіра. 

Коли вдихаєш повітря - й з того уже щасливий,
Тобі так ясно: найвища радість - це просто бути.
І сила в тому, щоб не ховати свою вразливість
Та разом з тим не боятися рвати іржаві пута.

Прийнявши все, що тобі дається, лишитись вдячним,
Потоки вітру відчути врешті на власних крилах.
Ступати там, де ніхто не ходить, уже  не лячно.
І, як усі існувати, більше тобі не мило.

Мені у тиші з тобою так, як ніхто не вірив,
Що може бути поміж людей: безпричинно світло.
І все найкраще доступно нині для нас без міри,
Аби ми тільки навчилися бачити і радіти...

Дивися в очі мені, а хочеш - візьми за руку,
Я збережу все як є, нічого в тобі не порушу
І хай по вінця тебе наповнять чарівні звуки
П'янкого  Всесвіту(з нього зіткані наші Душі).

25.02.2016

Екстерном

                                                   Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем,
                                                   і ось, усе - суєта  і томління духу. (Екл. 1:14)

Дайте мені закінчи́ти його екстерном.
Склалась картинка: у ньому відсутній сенс!
Той, що мав литися світлом туди, де темно,
Той, що повинен здіймати аж до небес...

Бігти куди? І для чого збирати омріяне?
Все суєта. Все у попіл(може, й душа).
Творить для себе кожен своїми діями
Клятий той сенс(а я десь не туди пішла).

Тільки про це нікому, про це лиш пошепки
(Може, я скисла раніше, ніж вийшов термін).
Кожен іде й пишається власними ношами.
Я йду порожня: мені би його екстерном...

30.01.2016

Ледве тепло

Ті, що загублені у буденності, нею скорені,
Неусміхненими очима дивилися байдуже.
Безнадійно своїми страхами були спотворені,
Однозначно майбутнє бачили лиш безрайдужним.

Але і далі своїм бажанням в полон здавалися,
І день за днем їх потоку все ще кінця не бачили.
Під їхнім гнітом згубили рештки причин для радості,
І припинили, нарешті, пошук свого призначення.

Лише у снах кожен з нас боров своїх власних демонів,
А на світанку складали зброю, у світ пірнаючи.
Та не були снами сни. Ми  і справді застрягли в темряві.
І ледве тепло у грудях там, де було так гаряче...

17-18.01.2016

Кроки назустріч

Можливо, крім тебе ніхто цього не побачить.
Можливо, цього не побачиш і ти також.
І, може, я вкотре знов помилюсь , одначе:
Ступлю крок назустріч тобі, а ти хоч - продовж.

Спинися на мить: ти мене ще не знав ніколи,
Мій образ не створюй із образів тих, що були.
Ступи крок назустріч і я, якщо ти дозволиш,
Відкриюся більше, зробивши іще один.

Спростуй, розірви врешті коло, змінивши устрій
(Не вічно всьому бути так, як було завжди).
Поволі, неспішно роби тихі кроки назустріч -
І ми крок за кроком зітремо колишні сліди.

21.12.2015

Шрами

Залатані поспіхом рани
Болючі рвані,
Заховані під бинтами,
Зростуться в шрами.

І будуть лише на негоду
Боліти згодом.
Та в серці тепер недовіра
Не знає міри....

Все далі ховаєш душу
І кажеш: "Мушу!"
Боїшся нової рани,
Та чи не марно?

Відкритись уже несила:
Самотність мила
Вросла між порожніми фразами
Метастазами...

14.12.2015