Ледве тепло

Ті, що загублені у буденності, нею скорені,
Неусміхненими очима дивилися байдуже.
Безнадійно своїми страхами були спотворені,
Однозначно майбутнє бачили лиш безрайдужним.

Але і далі своїм бажанням в полон здавалися,
І день за днем їх потоку все ще кінця не бачили.
Під їхнім гнітом згубили рештки причин для радості,
І припинили, нарешті, пошук свого призначення.

Лише у снах кожен з нас боров своїх власних демонів,
А на світанку складали зброю, у світ пірнаючи.
Та не були снами сни. Ми  і справді застрягли в темряві.
І ледве тепло у грудях там, де було так гаряче...

17-18.01.2016