Коли тобі сумно

                                   Присвячується М. Б.

Пробач що не прийму тебе таким,
Яким у цей момент ти хочеш бути,
Що сумно тебе бачити сумним,
Хоч ти і хочеш саме сум відчути.

І ніби знаю, що на все свій час,
І завжди бути в радості не можна,
Та все одно не вмію без прикрас
Сприймати тебе й світлим, і тривожним.

Пробач, що я так палко хочу змін,
Коли твій голос сповнений печалі.
Бо я, бажаючи добра тобі,
Буває тебе справжнім не сприймаю.

Спиняй мої потоки марних слів,
Що вплинути на настрій дружно рвуться.
І будь лише таким, як сам схотів,
І я колись любити це навчуся.

19.06.2013

Магія голосу

                                 Присвячується М. Б.

Твій голос зупиняє всі думки,
Нічого більше в світі не існує.
Як шелест вітру: теплий і легкий.
Лоскоче душу, лагідно чарує.

Та звідки в ньому магія така:
Спокійна, світла, радісно-грайлива,
Мов шепіт квітів, ніжна і п'янка,
Мов дика пташка, щиро полохлива.

І стишується серця мого стук,
Щоб просто розчинитись в кожнім слові,
Щоб радісно ловити кожен звук,
Цілком перебуваючи в розмові.

В нім безліч неповторно різних барв,
І тисячі вражаючих відтінків.
Так любо бути в сяйві його чар,
Він ніби в серці розсипає квіти.

10.06.2013

Не має назви

Не має назви - чи таке буває?
Чи в світі щось лишилось без імен?
То ніжним сумом серце обіймає,
То в'яне з пряним цвітом хризантем.

Незнане, невідоме, та прекрасне,
Таке, що не підходить жодна назва.
То душу зігріває сонцем ясним,
То спогадом стирає ігри часу.

Лиш не питай чому вологі очі,
Чому сумна -  мені забракне слів.
Воно ніяк не назване і досі
Тому, що може бути лиш в мені.

Змінила радість залишки печалі,
І у куточках вуст знайшла оселю.
Чому все так? - Я розумом не знаю,
Лиш мовчки відчуваю це душею.

07.06.2013

Три дні без Сонця

Три дні без Сонця - ніби і не сумно,
Та тліє відчуття, що щось не так.
Блукаю в хмарах поглядом бездумним.
Три дні немає Сонця - може знак?

Здавалося: його я не любила,
Мені був ближчим попіл сірих хмар.
Та все, що до сьогодні говорила,
Розтануло в промінні його чар.

Три дні без Сонця - і нарешті радість:
Лінивий промінь гріє небеса.
Примружуючи очі посміхаюсь,
І тану у пташиних голосах.
24.05.2013

Назавжди

Гаси вогні: уже займається світанок,
Між білих хмар танцюють перші промінці.
Ходімо в ліжко. Поцілунок наостанок.
І очі в очі. І рука в руці.

Втікає час, немов ріка бурхлива,
А я все не натішуся тобою.
Щомиті, як у перший день, щаслива,
Незмінно переповнена любов'ю.

І нескінченні лагідні розмови,
Й мовчання невимовну глибину,
Таку незвичну, і таку казкову,
Не розумом, лиш серцем осягну.

Розтану вкотре у твоїх обіймах,
А у душі назавжди знати буду:
На сварки, на образи і на війни
Я не змарную жодної секунди.

15.05.2013

Світле серце

І не сховати правди за словами,
Коли вона у голосі дзвенить,
З очей чарівним сяйвом струменить,
І обіймає теплими руками.

Сховай лише від себе. І повір
У те, що буде так, як ти захочех,
Що зникне все, про що душа шепоче
Усьому і усім наперекір.

А краще відпусти і посміхнись,
Хай сповнить твоє серце світла радість.
Люби і просто сяй - усім на заздрість.
 На те, як має бути, не дивись.

Ти маєш мудру душу й серце світле,
Не слухай заяложених порад.
Ти - садівник. Життя - твій власний сад.
І лиш тобі у нім ростити квіти.

14.05.2013

2003-2013

Не без вагань, і, знаю, не без болю,
Але мене ти зрікся, любий мій.
Я довго ще тужила за тобою,
Та як! - Відомо лиш мені одній.

Коли тебе найбільш потребувала,
Коли була в полоні хибних дій,
У колі зачарованім блукала, -
Ти знищував частину моїх мрій.

Тоді весь Світ тужив разом зі мною,
Але ніхто не мав достатньо сил
Затьмарити причину мого болю,
Яка  мене залишила без крил.

Розбиті сни, від мрій лишився попіл,
Та вище слів і снів все як тоді.
Забуто всі образи, в серці спокій,
Хоча мене ти й зрікся, любий мій.

Тепер вже легко: просто посміхнутись,
І радісно промовити "Привіт".
І добре, що нічого не вернути,
І добре, що в душі лишився слід.

02.05.2013