Екстерном

                                                   Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем,
                                                   і ось, усе - суєта  і томління духу. (Екл. 1:14)

Дайте мені закінчи́ти його екстерном.
Склалась картинка: у ньому відсутній сенс!
Той, що мав литися світлом туди, де темно,
Той, що повинен здіймати аж до небес...

Бігти куди? І для чого збирати омріяне?
Все суєта. Все у попіл(може, й душа).
Творить для себе кожен своїми діями
Клятий той сенс(а я десь не туди пішла).

Тільки про це нікому, про це лиш пошепки
(Може, я скисла раніше, ніж вийшов термін).
Кожен іде й пишається власними ношами.
Я йду порожня: мені би його екстерном...

30.01.2016

Ледве тепло

Ті, що загублені у буденності, нею скорені,
Неусміхненими очима дивилися байдуже.
Безнадійно своїми страхами були спотворені,
Однозначно майбутнє бачили лиш безрайдужним.

Але і далі своїм бажанням в полон здавалися,
І день за днем їх потоку все ще кінця не бачили.
Під їхнім гнітом згубили рештки причин для радості,
І припинили, нарешті, пошук свого призначення.

Лише у снах кожен з нас боров своїх власних демонів,
А на світанку складали зброю, у світ пірнаючи.
Та не були снами сни. Ми  і справді застрягли в темряві.
І ледве тепло у грудях там, де було так гаряче...

17-18.01.2016

Кроки назустріч

Можливо, крім тебе ніхто цього не побачить.
Можливо, цього не побачиш і ти також.
І, може, я вкотре знов помилюсь , одначе:
Ступлю крок назустріч тобі, а ти хоч - продовж.

Спинися на мить: ти мене ще не знав ніколи,
Мій образ не створюй із образів тих, що були.
Ступи крок назустріч і я, якщо ти дозволиш,
Відкриюся більше, зробивши іще один.

Спростуй, розірви врешті коло, змінивши устрій
(Не вічно всьому бути так, як було завжди).
Поволі, неспішно роби тихі кроки назустріч -
І ми крок за кроком зітремо колишні сліди.

21.12.2015

Шрами

Залатані поспіхом рани
Болючі рвані,
Заховані під бинтами,
Зростуться в шрами.

І будуть лише на негоду
Боліти згодом.
Та в серці тепер недовіра
Не знає міри....

Все далі ховаєш душу
І кажеш: "Мушу!"
Боїшся нової рани,
Та чи не марно?

Відкритись уже несила:
Самотність мила
Вросла між порожніми фразами
Метастазами...

14.12.2015

Віднайдений

                                              Народжений зі Світлом в серці світить іншим,
                                              Той, що зайшов Світло в собі - запалює інших.

Часу більше немає робити неправильні кроки,
Але вдосталь, щоб правити скоєні вже помилки.
І усе справедливо. Не правда, що світ є жорстоким.
Твоя дійсність - лиш наслідок дії твоєї ж руки.

Зупинися на мить, поспішати немає потреби
(Зіпсувати усе нам під силу за кілька хвилин).
Тільки ж ми не даремно так довго блукали під Небом,
І звільнялись від створених нами ж собі павутин.

Ланцюжок до сьогодні для нас невпізнаваних знаків
Стане ясним, як Світлу назустріч відкриєш себе.
Цілий Всесвіт колись за тобою одним тихо плакав,
А тепер ти запалюєш інших Світлом з Небес.

29.11.2015

За кадром

Коли летіли слова у за́палі, мов ножі,
Коли тепло їх змінилось безжальним, колючим градом,
Серця сховали один від одного, мов чужі...
Й даремно плакали ті, що лишились тоді за кадром.

Втекти з полону емоцій забракло, напевне, сил.
І вирувала навколо лють, що зросла з нічого.
Ти кожним словом усе болючіше в серце бив,
А я у відповідь била теж, загубивши Бога.

Свою вразливість ховали за чергу гидких образ,
І кожен думав, що власний світ рятувати мусить.
У вирі гніву, посеред звуків болючих фраз
Ніхто не чув, як за кадром плакали наші Душі.

20.11.2015

Остаточна байдужість

Незбагненний порядок - скоріше то безлад речей,
Ідей та людей, що приходять серйозно й надовго.
Облиш моє серце, зніми мені важкість з плечей.
У нас від початку були надто різні дороги.

Безпека і захист - омана. Я їх не прошу.
Мені перед світом стояти відкрито не страшно.
Кричу проти вітру, щоб ти мене, врешті, почув!
Залиш, відпусти. Є моє, є твоє, та не наше....

Думками пов'язані, виром емоцій і слів.
Вже більше несила отак знемагати в напрузі.
Кричи мені все, що раніше сказати не смів,
Аж поки затопить усе остаточна байдужість.

15.11.2015