Будь

Я не хочу це ховати в тюрми слів,
Вміщувати в прийняті стандарти.
В шумі сотень звуків, голосів
Я волію просто промовчати.

Я клеймлених визначень не дам,
Не складу до купи всі причини.
Я не хочу втілити в слова
Те, що мені в серці бурю чинить.

Я не стану думати про суть,
І давати відповіді точні.
Тому просто і надалі будь.
Стільки, скільки сам того захочеш.
31.05.2010

Без відповіді

Чому так багато в цім світі важать слова?
Чому ми зациклені в тому, щоб бути, як інші?
Чому всі питання вирішує в нас голова,
Коли в нашім серці існує і щось важливіше...

Чому ми невільні у власних придуманих путах?
І крутиться все лиш навколо комфорту і спокою?
Чому? Якщо поруч є щастя! Не можу збагнути.
І раною мрії стають невимовно глибокою.

Чому ми вважаємо прийняте істино правильним?
Стираючи в попіл все те, що загально не визнане.
Чому ж тоді непереборно так хочеться плакати,
Коли все відверте прирівнюємо із капризами...
                24.05.2010

Ранок, що не наступив

Темних вулиць густа імла
Прохолодного сніжного ранку,
Відблиск сонця крізь товщу скла
Пурпурового на світанку.

Білий іней, немов кришталь,
Пластівцями обійме віття.
І свою зимову печаль
Заспіває північний вітер...

Будуть сипатись з неба зірки.
Не гарячі - крижинки, й тільки.
Від тепла чієїсь руки
Завмирають на склі літер кілька.

Місто спить, ніби геть неживе,
Потонуле в примарних тінях.
Місто спить. Тільки час пливе.
Чверть життя потопа в сновидіннях...

Багряніє світанку жар,
І, хоч холоду він не розвіє,
Місто вирветься з світу примар.
Лиш вона вже очей не відкриє.
10.05.2010

Нічний дощ

Криваві краплі розтинали мертвий холод,
Стікали по замацаному склі.
Лиш темрява. І навкруги нікого
У цій дражливій мовчазній імлі.

У вікнах світло жевріє несміло,
Химерних тіней постаті творить.
Хай вітер пробирає мокре тіло,
Все байдуже, коли душа болить...

11.04.2010

Все

Я божеволію без тебе і від тебе.
Без тебе, і з тобою не живу.
Ти сонце, ти - вода, земля і небо,
Роса, що соком налива траву.

Ти радість і журба моя, ти - мука,
Ти світло й повний морок, ти - туман.
Ненавиджу і люблю твої руки.
Ти - правда, ти нещирість, ти  обман.

Ти - вірність, і найбільша в світі зрада.
Зі мною, та ні крихітки не мій.
Ти покарання й водночас відрада.
Потрібен всім, і лиш мені одній.

Щемить душа без тебе і з тобою.
Де відповіді? Все в житті просте.
Ти - щастя, й водночас ти глиба болю.
Тому що просто ти для мене все.

25.09.2009

Слова, в яких...

Слова, яких ти так і не почуєш,
Застигли у нездійснених дзвінках.
І ти не взнаєш, як мене катуєш
Тим, що живеш тепер в моїх думках.

Як душу розриваєш тим мовчанням.
В якому поховав мою любов,
Яким спинив усі мої зізнання,
Що не наважусь вимовити знов.

Слова, в яких ти привід мого щастя,
Завмерли у заплаканих очах.
Мені шкода, що ти так просто здався,
Не подолавши свій безглуздий страх.

Слова, яких на крихту ти не вартий,
Померли в коротеньких смс.
Для мене ті слова були не жартом.
Та ось ти: у одному слові весь...

15-16.07.2009

Слова, звернені на Небеса

Чому мене хотів Ти цим навчити,
Що так на серці боляче зробив?
Та бачиш: все ж умію я любити,
І в небо підніматися без крил.

Стискаю свої пальці в кулаки,
Так міцно, що від нігтів кров з долоні...
Я знаю: має й це колись пройти.
Та знаю точно - тільки не сьогодні.

Солоні краплі падають на сніг,
Від їх тепла він непомітно тане.
Скажи: чи засмутитися б він міг,
Якщо мене в його житті не стане?

25.08-14.09 2008