Хто покарав мене тобою

Хто покарав мене тобою,
І вигадав такий жорстокий жарт?
Я віддала тебе без бою,
І не відкривши справжніх карт.

Хто в серце полум’я підкинув,
Коли там опинився ти?
Здавалося: без тебе я загину.
Та мусила від тебе йти.

Я пам’ятаю сніг в обличчя,
Він зі сльозами танув на щоках.
Не розуміла я чому так вийшло,
Та ти моє життя тримав в руках.

Я гірко плакала, збираючи всю волю.
Бо ти не мусив бачити той біль.
Скажи: хто покарав мене тобою,
І чи була я карою тобі?

2007

Біле плаття

Навіщо мені біле плаття,
Коли ти і так зі мною
І клятви перед розп’яттям,
Якщо я і так з тобою.

Я серце своє віддала
Зимового сірого ранку,
І очі свої сховала
У хвилях густого світанку.

Туманом  сповиті сосни,
В душі моїй сонце  сяє.
Ти гладив моє волосся
Як той, що мене кохає.

Спитаю сама у себе:
Чи є в світі більше щастя.
Ні. Білого плаття не треба -
Я буду твоя й без клятви.
2009

ЧОМУ МИ НЕ ЗУСТРІЛИСЯ РАНІШЕ?

Чому ми не зустрілися раніше,
Й ти слів не знаєш тих, що знаю я?
Повір, я б усміхалася частіше,
Якби в житті була лише твоя.

І час би пролітав не так безглуздо,
Якби могла я чути голос твій
І очі твої бачити усюди,
То сльози б не злітали з моїх вій.

Життя іде. і серце розгубилось -
Воно стомилося від почуттів.
Якби воно до тебе прихилилось,
То й ти б його зігріти не зумів.

Обмани, зради - їх не хочу більше,
Я тільки прагну чути подих твій.
Чому ж ми не зустрілися раніше,
Коли душа іще просила мрій?..
25.04.07

НЕСКАЗАНІ СЛОВА

Подих тихіший, сильніше тремтіння,
Гучніший у серця стук.
Я не розумію з чийого веління
В думках лиш тепло твоїх рук.

Я ночі не сплю, я дні проживаю
В чеканні блакитних очей.
Чому ти потрібен мені? Я не знаю,
Так боляче в грудях пече.

Від слів занімілих, від того мовчання,
Що в серці таїться моїм.
Я їх не сказала тобі напрощання,
Про них більше й не розповім.

Думки відлітають у хмари далеко,
Там сонцю кордонів нема.
У теплі краї вже зібрались лелеки,
А я залишаюсь сама.

Я буду чекати, і буду мовчати,
Ховати свій біль у душі.
Бо вже не наважусь тобі розказати
Про кого складаю вірші.

Але якщо ти мене все ж запитаєш
Чому я безмежно сумна
Скажу: Твої очі - як небо безкрає,
Не можу знайти у них дна.

24.11.05

Втрачають цінність слова

Втрачають цінність слова,
Хвилини стають роками.
І все у житті мина,
Нічого не спиниш словами.

І радість пройде, і сум,
І щастя сльозами стане.
У полум"ї різних дум
Ми не помічаєм обману.

Не бачимо в квітах краси,
І світла не бачимо в сонці.
Втікає під шелест злив
Любов, що тримали в долонці.

Проходить в секундах життя,
Марнуємо їх необачно.
В минуле нема вороття,
А ми цього просто не бачим.

Ми робимо все не так,
Що цінне - ми те зневажаєм,
І щастя тримати в руках
Не вміємо, і відпускаєм...
10. 06. 05.

У СЕРЦЯ НЕМАЄ ЗАКОНІВ

Я думаю про тебе дні і ночі,
Стискаю в кулаки свої долоні.
Лише одне тобі сказати хочу -
У серця не бува складних законів.

Я хочу зазирнути в твої очі,
Долонями від снігу вкрити скроні
З тобою розлучатися не хочу -
Тому, що в серця не бува законів.

І все, що поміж нами може стати
Я визнаю, повір, уже сьогодні.
Та можу лиш одне тобі сказати -
Це те, що в серця не бува законів.

На мене можеш ти і не зирнути,
І стануть всі слова твої холодні
Я навіть ображатися не буду,
Бо знаю: в серця не бува законів.

Скажи чому жорстока пам"ять,
Чому тяжкі її сліди?
Чому мене нестримно манить
Туди, де ти, туди, де ти...

Скажи яких казкових квітів
П"янкий духмяний аромат
Мене примушує радіти,
Коли вертаюсь я назад?

Чому минуле, наче казка,
Чому для мене ти один?
І тільки там життя прекрасне,
де поруч ти, лиш тільки ти...

Куди спливає тихе щастя,
і як його уберегти?
Тебе побачити. - Чи вдасться?
Й навіщо маю я піти?

Чому життя таке трагічне,
І я сама не там, де ти?
Чому під синім небом вічним
Нема кінця лиш в самоти?

І скільки днів, чи скільки років
До тебе йти, щоб не знайти?
Як не впізнати шепіт кроків,
Коли це ти, коли це ти?

Навіщо розум у тумані,
Якщо у розпачі душа?
Навіщо щастя у коханні,
Коли надія вже пішла?
17. 06. 04.