Джерело

І тілом, втомленим від страждань,
Зболілим розумом вже до краю,
Обличчям ясним до Нього стань:
Безмежну істину ти вже знаєш.

Вона є там, де немає слів,
Де ти безмежне і нероздільне
В потоці вражень, подій і днів,
У світ народжене Ним творіння.

Що нероз'єднане з Джерелом
Тоді, коли про це забуває.
Живе, ув'язнене власним сном
Й від нього болісно знемагає.

Посеред тих, хто так само снить,
В тенетах розуму оповитий,
Ти зупинився лише на мить, -
ЇЇ достатньо аби звільнитись.

14.06.2019