Я одужую

Я одужую.
Може, повільно і трохи непевними кроками.
Тільки в сутінках літа все більше живого в мені.
Бути мужньою
І твердою, не ставши при цьому жорстокою,
Щоб відкрити назовні все те, що було в глибині.

Я одужую.
Так неприкрашено гірко спаплюжене
Те, що, як скарб, закладалось від Нього в мені.
І напружено
Пошуком томиться серце в шляхах запилюжених,
Бо було і на Небі, було вже й на самому дні.

Я одужаю -
Це, безсумнівно, в мені неминуче вже
Закарбовано з першого погляду в неба блакить.
Бути дружньою,
Залишивши старе, світом знуджене.
Я одужую там, де наразі нестерпно болить.

12.06.2019