четвер, 23 липня 2015 р.

Тепер

А що ти скажеш, як час нічого уже не покаже нам?
І розтане відстрочка примарою, наче туман.
Може все, що ми знаємо, є лиш тепер, тільки наживо?
Що як місця немає для складених нами програм?

Наші "потім", "не зараз", "подумаю", "може", "побачимо"
Мов у прірву зриваються й гаснуть у ній без слідів.
І ми тільки придумали те, що для нас щось призначено,
Десь із часом, пізніше, в якийсь із непрожитих днів.

Що, як крок, що ти робиш, - єдине, що в тебе залишилось?
І те слово, яке ти говориш, останнє зі слів?
Порятунку немає ні потім, ні в тінях колишнього.
Що, як тільки тепер може стати усе, як хотів?

23.07.2015


Немає коментарів:

Дописати коментар