Питання чи вирок?

"Це кінець" - питання мені чи вирок?
Я сама не зніму тягар із Твоїх плечей.
Здійнялись думки невловимим виром,
А у мене в грудях від слів... пече.

Ти моїми руками, певно, не зміниш суті,
І Твоїми зусиллями марно міняти шлях.
Ми з Тобою, схоже, зовсім Богом забуті,
З головою загублені часом у відчуттях.

Та чи нам з Тобою дано будувати межі,
Чи дано руйнувати те, що саме прийшло?
Ми до чогось прив'язані і в той же час залежні,
Тож невже Ти сховаєш від мене своє тепло?

І невже я сховаю своє тепло від Тебе?
Стане сил, та чи серце потім мене простить?
Я б Тебе не шукала, якби не було потреби,
Та чомусь воно тільки Тобою снить...

Я б Тебе відпустила, якби на те моя воля,
Я б Тебе не обрала, якби  вибирала сама.
Пульс сто двадцять у миті, коли Ти поряд.
Так виразно говорять очі. Та не слова...