середа, 13 серпня 2014 р.

Наймиліша з таєн

Наповни ще раз своїм голосом ефір,
Своєю присутністю Душу наповни ще раз.
Хай серце, немов у клітці зачинений звір,
Палкими ударами лічить безжальний час.

Тамуючи подих, розтану в твоїх руках,
Занурившись в тиху безмежність очей зелених.
І, певно, блукаючи в інших, далеких світах
Я буду тепер пам'ятати тебе... нескінченно.

І слів не знайти,і в чуттях не навести лад,
Так дивно пізнати, що в світі й таке буває:
Не каятись вперше, ступивши на шлях розплат,
Довіку носити в собі наймилішу з таєн.

13.08.2014

Немає коментарів:

Дописати коментар