Світло Очей Моїх

Туманними снами, ледь чутними тихими кроками,
Під захистом зорями всипаних срібних ночей,
Стежками далекими, поміж горами високими
Приходить до мене Світло Моїх Очей.

Розвіяно попіл від згарища мрій загублених,
Розкидано намистини колишніх образ.
Я в снах милувалась очима безмежно любими,
І знала: за межами снів ще для нас не час...

Він душу мою заколисував серця піснею,
Він тіло обіймами ніжно моє огортав:
Замріяним вітром, росою, зорею пізньою,
П'янким запашним ароматом квітучих трав.

Він був кожним звуком, він був кожним подихом Всесвіту,
Він був його барвами, був його світлом і тишею.
Він був наймилішими бажаними тенетами,
Був Світлом Очей Моїх, Богом мені залишеним.

Обірвуться сни, й тільки серце про нього знатиме:
Воно обігріте його неземним теплом.
Він зараз вдорозі, назустріч пройшли вже багато ми
А поки що Світло Очей стереже мій сон.

28.08.2014

Кілька життів

 Пам'ятаєш кілька життів тому
Ми так само тримались за руки,
І стелився долівкою тихий сум,
Невід'ємний супутник розлуки.

Лиш горіло в очах благання німе:
Зрозумій: ти найкращий з можливих.
Не залиш, не пускай... обійми мене!
Бо без тебе уже несила.

Закотився за обрій сонця диск,
Теплий вітер волосся плутав.
Ти не чув мого серця і руку розтис...
З тої миті усе забуто.

....
Знову в очі твої як тоді дивлюсь
І так само благаю без слів:
Ти чужому мене не віддай комусь -
Ми ж ішли сюди кілька життів...

25.08.2014

Я вірю в любов

Я вірю в любов, що змиває усі перепони,
Таку, що з собою лиш світло безмежне несе,
Що вдячною радістю серце по вінця наповнить,
Як чиста вода, зцілить спраглого серед пустель.

Я вірю в любов, що нічого ні в кого не просить,
Любов, що росте, бо себе віддає без вагань,
Любов безумовну, відкриту, любов не відносну,
Не ту, що живе у словах мальовничих зізнань.

А ту, що у вчинках, спрямованих впевнено діях,
Що в будь-яких вирах життя не сховає руки,
Таку, що цвіте навіть там, де не видно надії,
Таку, що живе, коли решта усе - на друзки...

Я вірю в любов, що сердечно всміхається смерті,
Приймаючи будь-яку правду земного життя.
Не ту, що сховалась пахучим листом у конверті,
Не ту, що у жертвах або у сльозах каяття.

Я вірю у ту, що наповнює сенсом буденність,
У ту, що нестримно наближує втілення мрії,
В любов, у якої межа - це сама нескінченність.
А більше, напевне, ні в що в цьому світі не вірю.

18.08.2014

Наймиліша з таєн

Наповни ще раз своїм голосом ефір,
Своєю присутністю Душу наповни ще раз.
Хай серце, немов у клітці зачинений звір,
Палкими ударами лічить безжальний час.

Тамуючи подих, розтану в твоїх руках,
Занурившись в тиху безмежність очей зелених.
І, певно, блукаючи в інших, далеких світах
Я буду тепер пам'ятати тебе... нескінченно.

І слів не знайти,і в чуттях не навести лад,
Так дивно пізнати, що в світі й таке буває:
Не каятись вперше, ступивши на шлях розплат,
Довіку носити в собі наймилішу з таєн.

13.08.2014

Голі почуття

Просякнутий ніжністю простір навколо Тебе -
Я в ньому така, як бажало саме Буття.
Ні слів, ні причин, ні пояснень  уже не треба.
Лиш серцем читай тепер голі мої почуття.

З обіймів п'янких, з переплетень гарячих пальців,
Із поглядів тепло безмежних одному Тобі
Складалася найяскравіша з усіх ілюстрацій
У точці перетину двох самостійних Світів.

Загублені у танку неземних енергій,
Розчинені у секундах, що стрімко летять,
Не знали чи це сплановано було на Небі,
Лиш мовчки плекали голі свої почуття....

08.08.2014

Веди мене, Серце

Веди мене, Серце, шляхами легкими і дивними,
Крізь миті щасливі і крізь довгі дні самоти.
Шляхами ясними, а часом туманно-димними,
Важкими шляхами мене, моє Серце, веди.

Крізь розпач і біль, через посмішки, сміхом заквітчані,
Крізь зради і прикрих невдач рятівну череду,
Крізь чисті поля, крізь болота, нудьгою засмічені.
А я не питатиму нащо й куди я іду.

Веди мене, Серце, тудою, де Богом призначено,
Я всьому, що станеться, щиро відкрию обійми.
Шляхами щасливими, часом сумними і лячними,
Веди мене, Серденько, всякими, тільки б моїми...

04.08.2014