Жити!

Весь світ безмежно сповнений повітрям:
П'янким, прозорим і на диво чистим.
Ми рідко почуваємось як діти
Тому, що просто забуваєм жити.

У рамках, межах що усіх тримає?
Нічого крім бажання так триматись.
А вітер - вільний. Хай волоссям грає.
Іти вперед: і падати, й спіткатись...

Іти, коли є крила за спиною,
З плечей зіпхнувши тягарі шаблонів.
Ридати. Потім тішитись весною.
За мить саджати квіти на балконі.

Ловити хмари поглядом зеленим,
Торкатись простору навколо себе,
І обіймати небо нескінченне,
Чи просто милуватися цим небом.

Всміхатись людям щиро випадковим,
І серця власного почути стуки.
І показати ділом, а не словом
Чому від радості як жар палають руки.
03.03.2011