Кроки назустріч

Можливо, крім тебе ніхто цього не побачить.
Можливо, цього не побачиш і ти також.
І, може, я вкотре знов помилюсь , одначе:
Ступлю крок назустріч тобі, а ти хоч - продовж.

Спинися на мить: ти мене ще не знав ніколи,
Мій образ не створюй із образів тих, що були.
Ступи крок назустріч і я, якщо ти дозволиш,
Відкриюся більше, зробивши іще один.

Спростуй, розірви врешті коло, змінивши устрій
(Не вічно всьому бути так, як було завжди).
Поволі, неспішно роби тихі кроки назустріч -
І ми крок за кроком зітремо колишні сліди.

21.12.2015

Шрами

Залатані поспіхом рани
Болючі рвані,
Заховані під бинтами,
Зростуться в шрами.

І будуть лише на негоду
Боліти згодом.
Та в серці тепер недовіра
Не знає міри....

Все далі ховаєш душу
І кажеш: "Мушу!"
Боїшся нової рани,
Та чи не марно?

Відкритись уже несила:
Самотність мила
Вросла між порожніми фразами
Метастазами...

14.12.2015

Віднайдений

                                              Народжений зі Світлом в серці світить іншим,
                                              Той, що зайшов Світло в собі - запалює інших.

Часу більше немає робити неправильні кроки,
Але вдосталь, щоб правити скоєні вже помилки.
І усе справедливо. Не правда, що світ є жорстоким.
Твоя дійсність - лиш наслідок дії твоєї ж руки.

Зупинися на мить, поспішати немає потреби
(Зіпсувати усе нам під силу за кілька хвилин).
Тільки ж ми не даремно так довго блукали під Небом,
І звільнялись від створених нами ж собі павутин.

Ланцюжок до сьогодні для нас невпізнаваних знаків
Стане ясним, як Світлу назустріч відкриєш себе.
Цілий Всесвіт колись за тобою одним тихо плакав,
А тепер ти запалюєш інших Світлом з Небес.

29.11.2015

За кадром

Коли летіли слова у за́палі, мов ножі,
Коли тепло їх змінилось безжальним, колючим градом,
Серця сховали один від одного, мов чужі...
Й даремно плакали ті, що лишились тоді за кадром.

Втекти з полону емоцій забракло, напевне, сил.
І вирувала навколо лють, що зросла з нічого.
Ти кожним словом усе болючіше в серце бив,
А я у відповідь била теж, загубивши Бога.

Свою вразливість ховали за чергу гидких образ,
І кожен думав, що власний світ рятувати мусить.
У вирі гніву, посеред звуків болючих фраз
Ніхто не чув, як за кадром плакали наші Душі.

20.11.2015

Остаточна байдужість

Незбагненний порядок - скоріше то безлад речей,
Ідей та людей, що приходять серйозно й надовго.
Облиш моє серце, зніми мені важкість з плечей.
У нас від початку були надто різні дороги.

Безпека і захист - омана. Я їх не прошу.
Мені перед світом стояти відкрито не страшно.
Кричу проти вітру, щоб ти мене, врешті, почув!
Залиш, відпусти. Є моє, є твоє, та не наше....

Думками пов'язані, виром емоцій і слів.
Вже більше несила отак знемагати в напрузі.
Кричи мені все, що раніше сказати не смів,
Аж поки затопить усе остаточна байдужість.

15.11.2015

Відродження

І хай буде порожньо. Серце наповниться тишею.
У світі моїм залишуся тепер тільки я.
Усе, що було, у минулім віднині залишено,
В безодню слова, що із вуст не зірвались, летять.

Пекуча діра там, де вчора надія ще жевріла.
Та час залікує сліди і розвіється біль.
Не страшно, що зараз чатує попереду темрява.
Важливо, що я залишилася вірна собі.

Сльозами омита Душа наче лиш народилася:
Осяяна, чиста і сповнена трепетних мрій.
Зігріта під крилами ангелів Божою милістю,
Ще мить - і розчиниться знову у вирі подій.

09.11.2015

На шляху порятунку душ

Тихий спокій мій не поруш,
Зародитись не дай сподіванням.
На шляху́ порятунку душ
Чи здамося бажанням?

Чи впізнаємо серед бур
Що спокуса,  що благословення?
Вир емоцій спини, вгамуй,
Огорни смиренням.

Збережи острівець чистоти
Всупере́ч, попри все, для контрасту.
Час у душах лишив сліди,
Та є шанс не впасти.

І обе́рнеться віра знанням,
Як ми станемо то́го варті.
Ну а поки всміхаються нам
За спино́ю крилаті.

20.10.2015