Обірвані миті

Журбою отруєні чари
В повітрі розлиті.
І серце мені розтинали
Обірвані миті.

Занадто ослаблені струни
Звучати не здатні.
Лишилося тільки відлуння
Далекого щастя.

Занадто натягнуті струни
Так легко порвати.
І знов стануть сірими будні
Й нечастими свята.

А час, не втікаючи більше,
Поволі пливе.
Завмерли слова найцінніші
Десь після "але...".

29.04.2015

Давай змарнуєм ще одне життя

                              Пифия: Очень жаль. Дар у тебя есть, но, кажется,
                                              ты чего-то ждешь.
                              Нео: Чего?
                              Пифия: Может, следующей жизни. Кто знает.
                              (к/ф "Матриця")

Давай змарнуєм ще одне життя,
І зробим все, як слід, уже в наступнім.
Прискорено тепер роки летять,
І ніби повз,  неначе ми відсутні...

Січень 2014

Немає часу

Вже немає часу́. Вже нема ні у нас ні для нас.
Тож присядь. Нам шукати слова відпадає потреба.
І у Вічності хай закарбуються наші портрети
Отакі, як ми є, без применшення і без прикрас.

І погас тихий жаль від накоєних нами поми́лок,
І поволі зникає важливість наших заслуг.
Не було́ необхідності в жертвах. Життя - то є рух,
Та ніколи не бу́ло потреби іти через силу.

Ти посидь біля мене. Бо ми вже не маєм часу́.
І насправді ніколи по суті його і не мали.
Ми обрали самі, ким були і ким нині ми стали.
Одна лавка - два різних світи. Несподіваний зсув.

Ти посидь біля мене. Ти віриш, що ми є чужі?
Віднедавна мені до подібних ілюзій байду́же.
Ча́су більше нема. Він зіграв свою роль незворушно.
І крізь серце навиліт без болю гострі ножі.

12.04.2015

Окрема палата

Я хотіла б окрему палату
Десь у закладі хворих душ.
І хай будуть на вікнах ґрати,
Й під очима розмазана туш.

І назовні усе таємне,
Бо начхати, що скаже хтось.
Я б боялась, як зовсім темно
І кричала б: "Мені не здалось!"

Але, звісно, ніхто б не вірив,
Бо у кожного власний світ.
Вікна з видом на ліс хотіла б
І хоч кілька пігулок від...

Я хотіла б окрему палату,

Та у долі на лезі ножа

В мене(кажуть, що гріх нарікати)
Ще відносно здорова душа.

03.04.2015

 

Таке собі передбачення....

На столі чашка кави.
В небі згая ворін.
Ти вчиняєш розправу
Над серцем моїм.

Твої ігри жорстокі.
Твоя тиша - ще більш.
А в повітрі неспокій,
Мов у грудях ніж...

Ні причин ні пояснень.
Просто був. Просто зник
Серед сірої маси.
Із душі крик...

грудень 2014

Лишилась Любов...

Не підживлюй журбу давніх спогадів теплими нотами,
Звуком ніжних мелодій і плином нестримних думок.
Залиши, що було, і пильніше курсуй поворотами.
Що було, і що буде - не більше, ніж просто урок.

Заховай від очей пожовтілі в роках фотографії -
Не ятри рани серця, що їх не торкається час.
Вже пусте. Вже минуле. Лише епізод біографії.
Без надій, сподівань і, нарешті, уже без прикрас...

Все не те і не так, як у вирі подій то здавалося.
Щирий подив удару нежданому змінить печаль.
І здається, що нині бракує найменшої малості,
Щоб байдужістю став той затаєний глибоко жаль.

Щоб слова, що не сказані, димом навіки розтанули,
Щоб чуття непояснені не каламутили кров.
Хтось казав: "Лиш сліпим у цім світі на все треба правила".
А для тебе  єдиним законом лишилась Любов.

13.02.2014

Ніхто не знав

Ніхто не знав,
Як було тобі глибоко, лячно і темно,
Коли всміхалися губи, а сльози стояли в очах.
Ти дивний сплав
Протилежних за знаком летких енергій.
І ти мовчала, коли твого серця голос кричав.

Бентежний злет
І таке несподівано стрі́мке падіння,
У коловерті життя  щирий подив - твій вірний друг.
Впритул багнет -
А ти все ще віриш своїм видінням,
Живеш під дією несуміних з життям напруг.

А він втікав -
Так зручніше - й віднині уже не сором
У цім зізнатись і не пускати у очі дим.
Ніхто не знав:
Тво́ї ангели тихо плакали хором,
Бо ти питала: навіщо так довго, якщо не з ним?

Ніхто не знав,
Що тебе вбиває найбільша зрада,
І що у грудях твоїх замість серця пекуча діра.
Не видно зла,
Бо підступність ховалась за маску правди.
Та навіть знаючи це ти уперто не бачила зла.

05.02.2015