Поки ми тут

Готових рецептів немає - лише підказки,
Що часом заводять ще далі в тенета оман.
Та поки ми тут - ми іще не зазнали поразки,
А значить: є шанс розгадати і втілити План.

Траплялось ходити уже не своїми шляхами,
Траплялось зневірено рвати здобуті зв'язки.
І часом здається, що ми невиправні нахаби,
Та щось мені каже, що Він любить нас і таких.

На тлі помилок і подекуди хибних здогадок
Ясніли підозри, що кожен із нас є творцем.
І, може, колись, зрозумівши Великий Порядок,
У сумі здобутків для нас стане звичним і це.

23-24.11.2016

Дуальність

І коли розум не дасть нічого сказати серцю,
У дивних снах загубившись, розгубиш останній сенс.
То не суттєво, яким для решти воно здається -
Твоє життя. В ньому тільки ти бачиш власний хрест.

Та поруч з тим тільки ти в нім бачиш і власні крила,
І злітну смугу там, де для інших  її нема.
Коли зупиниш слова - відчуєш ту невимовну силу,
Яка наповнить усе в тобі, через край жива.

Тобі у спогадах вже немає чого шукати,
Лишились шрами, та визнай: болю давно нема.
То не суттєво кому які було здано карти,
Коли щомиті підкріплюєш діями власні слова.

9-10.2016

Ну звісно ж...

Ну звісно ж: усе може зникнути просто за мить.
І часу того, яким граємо, дійсно немає.
Як збите коліно, на трохи душа защемить
Укотре згубивши оте, що здавалось - без краю.

Ну звісно ж: на все неодмінно даровано сил,
Хоча в певну мить зовсім щиро заплачеш: "Не правда!"
І хай звідусіль тобі скажуть про це голоси,
Та лиш самотужки собі віднаходиш відраду.

І тільки тоді, як з собою ти є сам на сам,
Всіх давніх примар, посадивши навколо, розвієш.
І влади уже не даси тим чужим голосам,
Що гасять надію і знову дарують надію.

Ну звісно ж: по колу, допоки не здано урок
(Усе навмання, бо сценарій для нас невідомий).
Того, скільки зроблено й виправлено помилок,
Крім себе самого не варто казати нікому.

01.08.2016

Все минає

Ніщо не є важливішим за все інше.(Кастанеда)

І тоді, коли крила обпалені знов,
Ще болять і димлять за спиною,
Ти продовжиш дорогу без жодних умов.
Та й без тих, хто уже не з тобою.

Рівноцінно усе, що приходить і йде.
Ти давно ні за чим не шкодуєш:
Все минає. Тому поміж сотень ідей
Так спокійно вбираєш одну лиш.

Все минає - і так вже бувало не раз,
Що здавалося: більше ні миті.
Перед ним ти стояла одна й без прикрас,
І хай очі сльозами налиті,

За секунду розтиснеш долоні і знов
Полетить у безодню минуле.
Ти продовжиш дорогу без жодних умов.
Все минає - ти дійсно відчула.

07.07.2016

Визнання

Я стільки усього хотіла тобі розказати,
Та тільки, здається, то буде лише суєта(Еккл. 1:14).
В цій грі невідомо кому які роздано карти(Притчі 19:21),
Хоча, загалом, вона мала би бути проста(Еккл. 5:17-19):

Від серця робити(Притчі 16:3), любити(1 Кор. 13:1-13), плекати довіру(Гал. 6:9),
І прагнути втілення власних шалених ідей(Притчі 16:17)
Щоб все не на шкоду комусь(Притчі 24:17), і обдумано в міру(1 Кор. 6:12),
Щоб речі не стали для тебе цінніші людей(Еккл. 4:10) - 

Жагу настанов моїх просто пробач: я не смію(Матв. 7:1-2).
Хай власними знаками буде осяяний шлях(Пс. 16:5).
Ти все робиш правильно - вірю і маю надію,
Без права втручатись(Лук. 21:19): твоє у твоїх руках(Гал. 4:7).

22.06.2016

Через край

Я не хотіла би слів
(У їх тенетах не раз знемагала).
Тобі обіймами все розкажу, що в мені через край.
Поміж усіх відчуттів
Беззаперечно: тебе дуже мало,
Тебе так мало, що серце моє огортає печаль.

У світлий сум,
Як в безодню, пірнаючи необережно,
Не озираючись більше, прийняти усе так, як є.
Ніхто не чув
І не зна чи бувають у ніжності межі,
Та я набрала її через край повне серце моє.

Хай часу плин
Затирає поволі усе несуттєве
(Мій янгол те, що важливе, сховає своїми крильми́).
І долі млин
Все на порох стирає, лишивши до тебе 
Лише єдине, безмовне і щире таке: Обійми́.

20.06.2016

Налий мені Світла

                        Повернися, душе моя, до спокою твого...
                                                                           (Пс. 114:7)

З доріг, що водила ними мене душа,
Намарне шукати зворотних шляхів: немає.
І час вже нікуди більше не поспіша,
Відколи за ним я більше не поспішаю.

У полум'я кинула рештки своїх надій
(Нехай догорять ущент, не лишивши сліду)
Я спокоєм хочу бути серед подій,
Емоцій розбурханих тихим, м'яким сусідом.

І хай не торкнеться більше мене той сум,
Що стукає в серце із думкою: "все даремно".
Я знаю: мене Ти чуєш, і завжди чув.
Налий мені Світла туди, де і досі темно.

05.06.2016