Онуці

Коли доспівано пісню, і зіграно роздані ролі,
Коли завершено Богом призначений шлях на Землі,
Ти в чистім серці своїм не тужи,  не сумуй за мною:
Я буду там, де мене вже ніяк не торкнеться тлін.

І коли гору візьме неминуча й підступна втома,
Моя Душа уже палко бажатиме певних змін.
Ти не хвилюйся за мене: я буду нарешті Вдома
(Там не існує дверей і не знічує холод стін).

Коли я зникну умить, назавжди залишивши тіло,
З останнім подихом вгору, мов птаха щаслива здіймусь,
То я б хотіла, аби твоє серце зі мною раділо,
А я у відповідь сонцем із Неба тобі посміхнусь.

15.12.2014

Сотні літ

У сяйві дня, чи в пітьмі неозорій п'янкої ночі,
Серед юрби гомінкої, чи з тишею віч-на-віч,
Твій голос зцілює і теплом зігрівають очі,
Тим, що Ти ніс у своїй душі через пил сторіч.

І хай приходять і йдуть крізь душу навиліт інші
(вони спалахують і згасають, мов їх не було),
А Ти незмінно без запитань у ній далі світиш
Так, ніби серце Твоє ще не знало в житті тривог.

А я і далі щораз як уперше Тобі радію,
І через мене у радість вбирається цілий світ.
Я не плекаю ілюзій, та маю таємну мрію.
І Ти так легко щодня її втілюєш сотні літ....

13.12.2014

Світла, радісна, проста

Не воруши, коли вже відлягло,
Коли за відчаєм прокрався в душу спокій,
Коли на зміну ночі темноокій
Несміло ледь зажевріло тепло.

Усе в тумані, мов у молоці:
І за вікном, і в храмі серця мо́го.
Та в суміші небесного й земного
Прямим шляхом змінились манівці.

Вже не питай: слова - то марнота.
Читай мене тепер лише по вчинках.
І та, що на шляху не зна спочинку,
Хай буде світла, радісна й проста.

05.12.2014

Присутність

Не стало слів.
І серця стук - єдиний звук,
Мій простір тільки дихання колише.
Той світ змарнів,
Де я не чую Твоїх рук.
Думки ж тепер складаються із тиші.

Той світ змарнів,
Де мало назви все і всі.
Слова пусті. Слова давно уже забуті.
І замість слів,
Що линуть в сотнях голосів,
Душею розлилась Твоя присутність.

В моїх обіймах,
Чи за сотні верст -
Однаково близький і просто рідний.
Слів не потрібно:
Ледь вловимий жест
На тлі із тиші більше ніж помітний.

Чи хто б посмів
Поодягати у слова
Те, що можливо тільки серцем осягнути?
Немає снів...
Думок про Тебе вже нема.
Лиш тихо зігріва Твоя присутність.

30.11.2014

Просто я Тебе "Так"

Просто світ, у якому є Ти, безперечно, більший.
І не суттєво, що в ньому значно коротші дні.
І байду́же, коли хтось говорить, що просто смішно
Те, що я Тебе "Так", попри те, що Ти просто -"Ні".

Просто сни, де приходиш Ти, майже всі - кольорові,
А нечасті слова Твої мають глибокий зміст.
Я, можливо, зламалася десь у самі́й основі,
Бо просякнута нині Тобою уже наскрі́зь.

Просто я Тебе "Так" вже смиренно і безнадійно:
Хоч у я́сному небі, хоч в пеклі на са́мому дні.
К бісу правила, норми і всі невідомі змінні:
Я Тебе досі "Так!", попри Тво́є рішуче "Ні..."

16.11.2014

Абсолютна Любов

Хоч ми розбивали серця у кров,
У битвах(чи іграх?) без правил,
Ти ж віриш в мою Абсолютну Любов
Без приводу і підстави?

Наш Світ - той, де ще не погас вогонь.
В нім навіть моя неправда
І тиша схололого серця Твого -
То радість і то відрада.

Хай лагідно Всесвіт підтверджує знов,
Що суть усього - мінлива,
Ти ж чуєш мою Абсолютну Любов:
У ній невичерпна сила.

І хай ледве дишеш під власним хрестом,
Коли "не туди" "заносить" -
Ти ж знаєш мою Абсолютну Любов
У Світі, де все відносно?

10.11.2014

Лиш тіла

Коли хочеш лиш тіла -
Не пнися, будь ласка, у Душу.
А обгортки мені не шкода: як бажаєш - бери.
Але я так хотіла
Когось, хто б нечутно порушив
Півпрозорі, легкі сторінки моїх внутрішніх книг.

Хто б у очі заглянув -
Так, щоб ніби пострілом наскрізь.
І завмер би у кутиках губ ланцюжок запитань.
А ти вводиш в оману,
Будуючи штучну ясність,
Що тремтить на фундаменті сумнівів та вагань.

На порозі не стій -
Чи заходь, чи тікай, як лячно
(Моє Серце не має не те що замків, а й дверей).
З одновимірних мрій
Я вже виросла: дещо бачу...
Тож як хочеш лиш тіла - не рви мені Серце з грудей.

04.11.2014