Відчути, і прожити, і знайти

Ступати в темряву наосліп, обережно.
Лиш Душу, світлом сповнену, нести
І вірити їй щиро, і безмежно
На кожнім кроці власної мети.

Прислухатись, без роздумів прийняти,
І з трепетом ловити кожну мить,
Від серця за усе відповідати, -
Воно тому, хто щирий, не болить.

Любити все таким, як його бачиш,
І дякувати долі, що ти тут,
Що ти радієш, і що часом плачеш,
І що не маєш ілюзорних пут.

За все добро, і за усі невдачі
Лишитись вдячним до останніх днів.
І серця свого полум'я гаряче
Не змарнувати на потоки слів.

Безстрашно, без надії на безпечність
Відчути, і прожити, і знайти
Той сенс, і ту чарівну безкінечність
Шляху, який ти сам обрав пройти.
16.03.2013

СХОВАЙ МЕНЕ

Сховай мене від світу без надій
В своїх обіймів ніжному полоні,
Зігрій долоні у своїх долонях,
І в серце поверни частинку мрій.

Я хочу відпочити від людей,
Від гамору безглуздого і тексту.
Ти здатен в душу спокою принести.
Сховай мене за сотнями дверей.

Я хочу відпочити від думок,
Зануритись у абсолютну тишу,
Щоб цей неясний сум мене залишив,
Спочивши між забутих сторінок.

Сховай мене від слів і почуттів,
Я мушу відновити рівновагу,
І втамувати серця давню спрагу.
Сховай і від реалій і від снів.

Коли я все розставлю по місцях -
Верни мене у світ. Тримай за руку -
І ти відчуєш серця мого рухи,
І усмішку побачиш на вустах.
14.03.2013

Розділені. Розгублені. Закриті.

Не має значення, про що я говорю,
Що думаю, і як все називаю.
У серці не поменшало вогню.
І не змінилось те, що відчуваю.

А кожен бачить те, що сам бажає,
І чинить так, як йому буде ліпше.
Ти сам для себе правду вибираєш,
Таку, яка для тебе є зручніша.

І навіть те, що видно на поверхні,
Ми часом відмовляємось впізнати.
Тоді чи варто гратись у відвертість,
І Душу перед кимось відкривати?

Ми слухаємо, але рідко чуєм,
І то все пропускаючи крізь фільтри
Своїх шаблонів, особистих суджень,
І розумієм так, як хочем розуміти.

Розділені. Розгублені. Закриті.
Роз'єднані із власною Душею.
Лише тому, що так простіше жити:
 Без серця. Кожен з правдою своєю.
14.03.2013

Такі, як ти приходять назавжди

               (До С. І., в пам'ять про все, що було)

Такі, як ти приходять назавжди,
У серце проникають мов отрута,
Навік свої лишаючи сліди
Без запитань чи можна їм там бути.

Такий, як ти - один на все життя,
І втративши - довіку не пробачиш,
В собі нестимеш сум і каяття,
І знатимеш, що в серці й досі плачеш.

Спливаєш часом ти у моїх снах,
В думках моїх усміхнений спливаєш.
І я не вірю в те, що я сама
Обрала світ, в якім тебе немає.

І скільки б не пройшло з тих пір років,
Які б у серці бурі не здіймались,
Таких глибоких, чистих почуттів
Ніколи більше я не відчувала.

Лишився в серці сум, уже не біль
(Його роки розлуки вгамували...),
Та чи колись пробачу я собі
Те, що тебе так пізно розпізнала...

10.03.2013

НАПИТИСЬ

Напитись. Дати волю почуттям.
Сп'яніти й почуватися слабкою,
Відкрито показати нотки болю,
Й на крихту не цінуючи життя.

І випустити з клітки всі думки,
Сльозами вмити бліднуче обличчя,
Згадавши того, кого серце кличе,
Не випускати келиха з руки.

П'яніти, поки губи стануть алі
Від дотику червоного вина.
Упитись сумом лише раз до дна,
Не думаючи що чекає далі.

Тонути в розпачі, і ще вина налити...
Відчути брак повітря через сльози,
Без роздумів тонути у тривозі
Й не вірити, що можу так любити...

Ридати, скільки болю стане в серці.
Спинитися, прокинутись, зітхнути.
Повірити, що зможу все забути.
Впустити келих. Хай він розіб'ється...

08.03.2013

Ангел-Хранитель

Посидь зі мною. Тихо обійми -
Мене твої обійми заспокоять.
Розвій печалі білими крильми,
І хай твій спокій рани всі загоїть.

Побудь зі мною вірний, мовчазний,
Без тебе я загублена у світі.
Коли від нас іде хтось дорогий -
Лишаємось беззахисні мов діти.

Тримай мене за плечі, Ангел Мій,
Я вдячно загорнусь в твою присутність,
Лиш стукіт серця стишити зумій,
Не дай згубити мені власну сутність.

Думки похмурі світлом розжени,
І Душу, сірим попелом сповиту,
Очисть, пробач, і жити поверни.
Побудь зі мною, Ангел Мій Хранитель.
04.03.2013 

Кам'янець-Подільський

Чекай на мене, місто моїх мрій.
Ти в моїй пам'яті усе частіш спливаєш.
Ти - тиха радість, сповнена надій,
Свої обійми щиро відкриваєш.

Не раз мені приходило у снах,
Здавалось я твій подих відчувала.
Бо та холодна, рання ще весна
Свій слід в мені навік закарбувала.

Чекай. Я знов ступлю на твій поріг,
Ти спокоєм своїм мене обіймеш.
І, може, знову подаруєш сніг,
А, може, сонцем лагідно зігрієш.

Чомусь мені потрібно сто причин
Щоб знову загубитись в твоїх стінах,
Щоб у тобі спинився часу плин,
Замріяно блукаючи в руїнах.

Чекай на мене. Серцем я вже там,
Де ти у своїй величі могутній
Даєш свободу плутаним думкам,
Відкривши простір проявитись суті.
03.03.2013