Молюсь

Я не хочу, щоб ти брав у руки зброю,
Щоб у серце цілився комусь.
Хочу сад ростити із тобою -
День і ніч молюсь, молюсь, молюсь...

Я не хочу звуків автомата,
Кров не хочу бачити чиюсь.
Я не хочу жодних окупантів
На своїй землі. Тому молюсь.

Хай кружляють птахи небом синім,
Стигнуть на полях рясні хліба.
Хай лунає чистий сміх дитини,
Що не знає, що таке стрільба.

Я несу у своїм серці віру.
Я тепер нічого не боюсь.
Та понад усе бажаю миру -
День і ніч за це молюсь, молюсь...

03.03.2014

Старенька Ундервуд

Останні удари по клавішах, стомлених часом,
Останні слова завмирають відбитками літер.
Писала картини, та не аквареллю й не маслом,
Тримала в полоні серця досконалості світлом.

Чітка і відточена, дзвоном чаруюче срібним,
Мелодія клавіш порадує серце востаннє,
Я не розумію кому ти крім мене потрібна,
Та ми ще побачимось. Маю на це сподівання.

Ти будеш безмовна, ти станеш лише експонатом,
Та хай краще так, ніж потрапити в жадібні руки!
Я схожу на тебе омріяну буду шукати.
А ти спочиватимеш, вкрившись серпанком пилюки.

01.03.2014