вівторок, 16 березня 2010 р.

Просто Ти, Просто Я.

 Присвячується С. І.

У темряві ночі кружляють виром думки.
І серце від чогось заходиться тихо сльозами.
Сліди на папері від змахів моєї руки,
Навік завмирають сумними, простими віршами.

Бринить за вікном хижий вітер, гойдає кришталь
Замерзлих гілок, зльодянілих на зимнім морозі.
Дивлюсь у минуле і знаю: нічого не жаль.
Та очі мої застилають непрошені сльози.

Багато пройшло, відтекло, промайнуло годин,
Відколи з тобою ми маємо різні дороги.
Але відчуваю і досі, що ти лиш один
В мені викликаєш і радість, і біль, і тривогу.

Я мала б зізнатись, та тільки який у тім сенс:
Ми стали давно і навіки уже неможливі.
Лиш є просто Ти, просто Я, просто десь...
І, мабуть, обоє по-своєму трохи щасливі.

Гортає годинник квапливо мої сторінки,
І спогади час невблаганний поволі стирає.
Тепер не важливо де я, не важливо де ти.
Лиш пише рука: "Я і досі тебе пам'ятаю..."

15.03.2010

Немає коментарів:

Дописати коментар