понеділок, 1 лютого 2010 р.

Тінь вітру

То був навіть не вітер, лише його тінь
Огортала навкруг все собою.
То були лише залишки тих сновидінь,
Крізь які ми не бачили болю.

Розчинявся в повітрі морозний туман
Так, як танули спомини в серці.
То було все несправжнє. Підступний капкан.
Доля гралась із нами, здається.

Ніби попіл розвіяні вітром казки,
Я стою. Повний морок навколо.
У пітьмі не побачу твоєї руки.
Не побачу її вже ніколи.

Розливається венами тиша п'янка,
Тонуть в ній мого серця удари.
І хваталась за темряву тепла рука,
Та нічого у ній не спіймала.

Огортав мене вітер - невидимий шарф,
Шепотів щось тихенько на вухо.
А у серці моїм панував дикий страх:
Я не можу знайти твою руку.

Бо то був і не вітер - лише його тінь,
Що зникала з приходом світанку.
То були лише мрії - шматки сновидінь,
Де ми все ж дочекалися ранку.

01.02.2010

Немає коментарів:

Дописати коментар