Думки

Чому мене засмучують думки,
Що мали б мою душу веселити,
Чому не можу сльози зупинити
Їх просто стерши дотиком руки....

Я просто хочу чути голос твій
І бачтити твої щасливі очі,
Мабуть, я просто також щастя хочу,
І здійснення частини своїх мрій...

Лиш дивний страх картає моє серце
І не дає сказати всі слова,
Я просто в них не впевнена, здається,
А ще у тім чи справді я жива...

Ось тіло, руки, ноги, серце, подих...
Лише душі не чую я тепер.
Невже її вогонь в мені помер
І не піднявшись на найвищі сходи...
       
        11.07.08

Тінь вітру

То був навіть не вітер, лише його тінь
Огортала навкруг все собою.
То були лише залишки тих сновидінь,
Крізь які ми не бачили болю.

Розчинявся в повітрі морозний туман
Так, як танули спомини в серці.
То було все несправжнє. Підступний капкан.
Доля гралась із нами, здається.

Ніби попіл розвіяні вітром казки,
Я стою. Повний морок навколо.
У пітьмі не побачу твоєї руки.
Не побачу її вже ніколи.

Розливається венами тиша п'янка,
Тонуть в ній мого серця удари.
І хваталась за темряву тепла рука,
Та нічого у ній не спіймала.

Огортав мене вітер - невидимий шарф,
Шепотів щось тихенько на вухо.
А у серці моїм панував дикий страх:
Я не можу знайти твою руку.

Бо то був і не вітер - лише його тінь,
Що зникала з приходом світанку.
То були лише мрії - шматки сновидінь,
Де ми все ж дочекалися ранку.

01.02.2010

То були лише тільки слова

Я залишу тебе у цій точці,
У цій миті земного життя.
Поміж зір кольорової ночі
Крокуватиму без вороття.

Зупинився пісочний годинник,
Часу правити щось вже нема.
Щирість слів і відвертість дитини -
То були лише тільки слова.

Телефон розрива мертву тишу,
Вітер хижий гойдає гілки.
Тут тебе я назавжди залишу
Між зірок чарівливо-п'янких.

Надривався на сходах мобільний,
З неба падав дрібний мокрий сніг.
Я в туман віддалялась повільно,
Свою щирість поклавши до ніг.

Переступиш - і навіть не глянеш.
Лиш з тобою такою була.
Вже ніколи ти іншим не станеш.
То були лише тільки слова...

01.02.2010