Сама собі, з собою на одинці.
Так безтурботно душу розливала
У Світ, немов з бездонної криниці.
Посеред тиші, поміж шумом міста
Така мала, але до краю повна
Тим, що не кожен може зрозуміти,
Тим, що не кожен досягне й до скону.
Лила мелодію легку і досконалу,
Без жодних правил, як Душа веліла.
Сиділа дівчинка, і грала на цимбалах -
Замилувалась: слухала й раділа.
17.08.2024
