Життя

І все, що проходить, у нас залишає сліди,
І добре, коли ми від того стаємо мудріші,
Коли ми вчимося з прожитої нами біди,
Й не ждемо, що рішення буде приймати хтось інший.

Коли ми смиренно тримаємо те, що в нас є,
З чітким усвідомленням цінності власних здобутків,
Коли визнаємо, що наше життя - барельєф,
Який вимальовують кожним штрихом наші руки.

Коли з плином часу все більше складається пазл,                                           
І ти розумієш, що всьо́му було своє місце.
І вчишся, нарешті, любити його без прикрас,
Любити тепер, без думок про те, що буде після.

27-28.12.2018

_________________________
* Його -  життя.

Вкотре

Коли остаточно забракне відміряних сил,
І гнатись за тим, що для серця не миле, набридне,
Я вкотре збагну, що лишилася майже без крил,
Та визнаю, те, що сама це з собою зробила.

Є тільки примарна здогадка про шлях на землі,
Яким мені суджено йти, щоб дістатись до цілі.
Та я, розчинившись поволі в буденній імлі,
Вже майже забула про те, чого серце хотіло.

Лиш дивний неспокій по крихті зсередини їв,
Допоки та рана не стала і справді велика.
Оманливий затишок зітканих тишею днів,
Що благом здавався, насправді приховане лихо.

Хай плаче, хай скаже нарешті про себе Душа,
Ув'язнена путами розуму, майже безправна,
Вона не для того сюди уже вкотре прийшла,
Щоб знову безмовно губитись в порожніх забавах.

02.01.2018