Ніякого бою

Ніякого болю,
Вже досить, ніякого бою.
Розправивши плечі, ти серця вже не віддаси
В холодну неволю,
Де бути не можна собою,
Де штучне і награне нищить основи краси.

Де ти лиш актриса,
Нещирими сповнена рисами,
Що творить незмінно у рамках чужих "від" і "до".
Так сліпо затиснула
Душу тендітну розхристану,
До крихти віддавши її благодатне тепло.

Була вже зруйнована,
Падала, мов зачарована,
Забувши себе, у чужих потопала думках.
Простими основами
Нині по вінця наповнена.
І далі лиш серце їй компас, що вказує шлях.

01.01.2017