Заховані

Заховані, та незагоєні давні рани -
Я їх так боялась відчути в усій повноті.
Між ними і мною стояла стіна бездоганна.
І правила миру, здавалось, достатньо прості.

Заховані, та не прожиті і заіржавілі
Уламки історій, моїх почуттів, відчуттів,
Мов дротики, що не дістали своєї цілі,
Постали примарами дивними із моїх снів.

Заховані, та не забуті й невтішно болючі,
Немов лиш учора наповнили простір собою
І тугою повниться серце, і спогади мучать -
Я мушу прожити їх, склавши беззахисно зброю.

29.05.2015

Безмежна Тиша

Вона розчинить всі назви й поглине усі імена,
Безмежна Тиша, що зачаїлася поміж словами,
Вона лишається там, де нічого уже нема,
Вона виходить на сцену незмінно лише на зламі.

У ній потоне твій жаль і розвіється сліз ріка,
І твою радість вона незворушно колись поглине.
Вона між звуками Світу чатує така п'янка,
Що у ній я гублюся, не знаючи часу плину.

Від неї спокоєм віє, що тонко проймає до сліз,
Вона в усьому лишає свої невловимі сліди.
Хай непроявлено, та неодмінно присутня скрізь.
Ти нею марив лиш іноді, я її прагну завжди.

24.05.2015

В обіймах Життя

Стрибай у прірву, коли попереду бачиш Світло.
І, хтозна: може у Теплих Руках завершиться політ.
Ніж тліти сотню років, краще в кілька секунд згоріти,
Хай залишитись ні з чим, але вже не терпіти гніт.

Хоч, озирнувшись, побачиш те, що таке знайоме,
Чому у жертву приносив бажання свої не раз,
Та накипіло вже, наболіло до сліз, до судоми...
Вже прогнило і зотліло, відкрившись тепер без прикрас.

Коли спадає з очей покривало п'янких ілюзій,
Ти розумієш: жива і незмінна лише любов.
І вийде з ладу все те, що довго було в напрузі.
І розлетиться на друзки, збудоване без основ...

Звертай туди, де твоя нога іще не ступала,
Ходи шляхами, з яких немає назад вороття.
Стрибай натхненно, рішуче, радісно, тихо, спрагло...
Я вже стрибнула. Мене спіймало в обійми Життя.

15.05.2015

Удар

Я знаю як це, коли душа не в тобі, а поряд.
Коли зникають думки, і лишається тільки пульс,
Що розриває безжально скроні пекучим болем,
А ти не можеш про це сказати бодай комусь.

Коли залишилось тільки прийняти разючі факти,
І, відштовхнувшись від них, новий прокладати шлях.
Коли немає кого... і немає чого чекати -
Найпершим гостем в твою оселю загляне страх.
 
Хоч розумієш, що час мине і усе минеться,
Але тепер, мов лещатами стиснуті міцно груди.
Продовжуй дихати, просто дихай і слухай серце.
А, як було, вже ніколи( на щастя?.. на жаль?..) не буде.

11.05.2015