понеділок, 4 січня 2016 р.

Спільнику

Пробач, що терпіння моє уже на нулі,
Сьогодні все марно і душу з'їда безнадія.
В долоні стікається сум з усієї Землі,
І я б потонула у нім та, мабуть, не посмію.

Слова мої марні, пробач, що тебе не торкнуть,
Моя недоречність як камінь тепер мені в грудях.
І сумніви точать: навіщо усе, в чому суть?
Якщо зупинитись тепер - що за це мені буде?

Я здамся сьогодні, і хай стане порожньо знов:
Усе, що просила, тримати уже  не під силу.
Бракує тебе, наших тем і тривалих розмов,
І ми так багато з тобою іще не відкрили...

Бажала відчути, пізнати прихований сенс.
Навчити й навчатися з тим, кого щиро ціную,
Ким я дорожу. Чи настане так скоро кінець?
Сьогодні я здамся. А завтра?  Авжеж... пошкодую.


Разом з Олександром Ткаченком.

29.12.2015 - 04.01.2016

Немає коментарів:

Дописати коментар